Економіка українських земель в XI-XV ст (Частина2) - История - Каталог рефератов - Рефераты на отлично
Суббота, 03.12.2016
Рефераты на отлично
Меню сайта
Категории рефератов
Аудит
Банковское дело
БЖД
Биология
Бухгалтерский учет
Военная кафедра
География
Государственное управление
Иностранные языки
История
Информатика
Культура
Литература
Логика
Маркетинг
Музыка
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религия
Социология
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Наш опрос
На какую тематику рефератов нужно побольше
Всего ответов: 599

Главная » Статьи » История

Економіка українських земель в XI-XV ст (Частина2)
2. Дальше відокремлення ремесла від сільського господарства та зростання міст. Виникнення мануфактури.

У соціально-економічному житті населення міст і сіл України XVI-XVII cт поряд із сільськогосподарським виробництвом значну роль відігравала також промислово-торгова діяльність. Незважаючи на несприятливі умови, в країні відбувалося пост

ею, навіть у праві проживання у містах.
Під писком міщан протягом ХІV - ХV ст. польські королі і великі князі литовські почали за велику нагороду давати окремим містам грамоти на міські «вольності», тобто переводити їх на магдебурзьке право. Влада в магдебургіях належала магістратам - виборним органам міського самоврядування, які складалися з представників заможної верхівки міщан - партриціату.
Охарактеризовані вище процеси певною мірою сприяли розвитку торгівлі, торгових зв’язків. У містах щораз частіше з’являються крамниці, через які ведеться постійна торгівля. На міські торги в дедалі зростаючих обсягах надходила продукція селянських господарств.
Як і цехове ремесло, торгівля регулювалася численними правилами, які мали захистити інтереси дрібних торгівців від конкурентів. Новим явищем доби було виникнення і поширення ярмаркової торгівлі. Ярмарки влаштовувались у містах раз, рідше два рази на рік, як правило, під час свят. Тривали вони кілька днів, іноді тиждень і більше. Право на два ярмарки на рік у ХV ст. мали Львів, Луцьк і Київ.
Про пожвавлення внутрішніх економічних зв’язків між окремими землями свідчить помітна активізація робіт з будівництва шляхів. Поступово виникла нова мережа суходільних торгівельних доріг, яка була вагомим додатком до системи річкових шляхів, що існувала здавна.
Поряд із внутрішньою торгівлею дальшого розвитку набула зовнішня. Це було наслідком наступних змін у внутрішньому і міжнародному поділі праці. Західна Європа пред’являла зростаючий попит на сільськогосподарську сировину та інші продукти. Одночасно зростала торгівля з країнами Сходу. Окремі міста, таким чином, почали відігравати значну роль у міжнародній, в тому числі транзитній, торгівлі між Сходом в Заходом (Київ, Львів).
В міру свого розвитку міжнародна торгівля набирала певних організаційних форм, купці почали об’єднуватися у товариства. Так виникли об’єднання купців, які торгували з певною країною. Окремі заможні купці вели торгівлю вже не особисто, а через своїх торгових агентів на місцях, дедалі ширше користуючись при цьому кредитом.
Поодинокі заможні купці, які мали вільні кошти, спеціалізувалися не лише на торгівлі, а й на кредитних операціях. Це спричинило виникнення перших «банківсько-торгівельних домів».
Загальні умови для розвитку торгівлі, редиту тощо в умовах панування феодальної системи були дуже несприятливими. Держава і окремі феодали вкрили країну незліченною кількістю митниць, стягували великі збори з товарів.
Розвиток економіки України в період пізнього феодалізму
1. Стан сільського господарства. Аграрні відносини
У ХVI-XVII ст. в Україні сільське господарство, як і раніше, залишалось основною галуззю господарства (за кількість зайнятих і вартістю виробленої продукції).
Користуючись безсиллям королівської влади, магнати захопили найважливіші державні посади і здійснювали повний контроль над основним джерелом прибутків - земельним фондом. З кінця ХVIст. Головним місцем дій став південь України, де зосереджувались їхні маєтки. Експансіоністський рух магнатів і шляхти набрав особливої сили з 1590 року після прийняття сейму постанови про роздавання «пустель» на Східному Поділлі», Південній Київщині, півдні Лівобережної України, хоча на справді ці землі були давно заселені і освоєні українськими селянами і козаками.
Зосередженні в Східні Україні латифундії становили економічну базу магнатів в їх боротьбі з центральною владою. Спираючись на свій воєнно-економічний потенціал, магнати визначали політичний розвиток України.
Разом з магнатами численні володіння захопила польсько-литовська шляхта. Замість колишніх князівських і боярських земельних володінь ХІV-XV ст. на українських землях в середині XVI ст. було понад 100 магнатських і тисячі шляхетських маєтностей.
Зростання феодального землеволодіння в ХVI - першій половині XVII ст. супроводжувалося концентрацією земельного фонду і селян у руках магнатів. Магнатські латифундії інтенсивно витісняли середнє і дрібне шляхетське землеволодіння.
одночасно з концентрацією земельної власності відбувався також інтенсивний розвиток фільваркової системи, тобто розгортання феодалами власного господарства, заснованого на праці поневоленого селянства. Виникла ця система в першу чергу внаслідок розвитку товарно-грошових відносин.
Спираючись на свою політичну могутність, шляхта намагалася збільшити доходи шляхом розгортання власної підприємницької і торгової діяльності, придушувала діяльність купців і підприємців не шляхетського походження.
Однак у сфері товарного обігу шляхта змушена була поступатися перед новим, що лише почав народжуватись, класом - буржуазією. Основним джерелом доходів залишалося, як і раніше, сільське господарство. Отже, перед шляхтою постало питання про підвищення його прибутковості.
Інтенсивна перебудова господарства феодалів найбільш характерна для періоду кінця ХVI-XVII ст. Реорганізація панських господарств вилилась у створення фільварків.
Широке розповсюдження фільваркової системи почалося із запровадженням волочної реформи 1557 р. короля польського і князя литовського Сигізмунда ІІ. Була переміряна і поділена на волоки вся земля, якою користувалися селяни.
Фільваркове господарство мало комплексний характер. Поряд із землеробством у фільварках розвивалося скотарство, осново якого було розвинене зернове виробництво.
Фільваркова система призводила до обезземелювання селян, посилювала владу феодала над селянином. Але впровадження фільварково-панщинної системи не сприяло консервації феодальних виробничих відносин. Навпаки, її повсюдне поширення в Україні означало початок руйнування феодального, натурального у своїй основі господарства, перехід до нових, більш прогресивних буржуазних відносин.
У ХVI-XVII ст. в сільському господарстві дещо підвищився рівень агрикультури: на більшості українських земель міцно закріпилася передова для того часу трипільна система сівозміни. Майже всюди застосовували сортове насіння, добрива.
Зростання продуктивності сільського господарства - основи феодальної економіки - здійснювалося за рахунок жорстокої експлуатації селян польськими та українськими феодалами. Особливо погіршилося становище українського селянства з розгортанням панщинно-фільваркової системи. З організацією фільварків на перший план висунулася відробіткова рента.
Юридичне оформлення панщини почалося в кін ХV ст., коли за рішення Красноставського сейму на Холмщині була запроваджена щотижнева панщина в розмірі 1 дня з лану. Остаточному закріпаченню селян і дальшому збільшенню панщини сприяла аграрна реформа 1557 р.
Найбільшого поширення панщина набула в землеробських районах з відносно розвиненими товарно-грошовими відносинами.
Подальшим кроком у посиленні визиску селян було впровадження поряд з регулярною урочної панщини. При останній селянин повинен був виконати певну роботу у наперед визначений строк.
Поряд з панщиною, натуральною і грошовою рентою селянина дуже обтяжували різні разові або сезонні додаткові повинності, додаткові підсобні роботи під час оранки, сінокосу, жнив. Крім того, існували так звані дарові дні, в які селяни повинні були робити на панських городах, чесати льон і коноплі, ловити рибу, чистити ставки, гатити греблі, стригти овець. Поширеними були також шарваркова, гужова і сторожова повинності.
Велику роль в історичній долі українського народу відіграла його складова і невід’ємна частина - козацтво з його військово-політичним центром - Запорізькою Січчю.
Виникнення козацтва - це один із найважливіших результатів народної колонізації спустошених у минулому південно-східних районів України, яка особливо посилилася після встановлення в країні влади королівської Польщі. Втікаючи від зростаючого феодального гніту, пауперизовані селяни і ремісники засновували на незайнятих землях нові поселення. Втікачі займалися полюванням, рибальством, збиранням у лісах меду, поступово переходячи до землеробства.
2. Дальше відокремлення ремесла від сільського господарства та зростання міст. Виникнення мануфактури.
У соціально-економічному житті населення міст і сіл України XVI-XVII cт поряд із сільськогосподарським виробництвом значну роль відігравала також промислово-торгова діяльність. Незважаючи на несприятливі умови, в країні відбувалося постійне поглиблення суспільного поділу праці, в тому числі і в сільськогосподарському виробництві. Сільське ремесло і промисли, розташовані в сільській місцевості, дедалі більше відокремлювалися від землеробства та інших галузей суто сільськогосподарського напряму. Особливо інтенсифікувався цей процес із впровадженням фільваркової системи. З її виникненням і розвитком збільшилося виробництво сільськогосподарських продуктів. Це обумовило виникнення численних закладів та необхідність розвитку виробничих потужностей по переробці сільськогосподарської сировини безпосередньо у панських фільварках. Продукція панських закладів призначалася в основному для продажу на ринку. Про це свідчать розміри їх виробничих потужностей і запаси готової продукції.
З широким впровадженням фільваркової системи збереглися всі умови для існування і розвитку дрібного сільського ремесла. Через свою низьку купівельну спроможність селяни не стали основними покупцями виробів міської промисловості. До того ж міські ремісники виробляли недостатню кількість продукції. І крім того, вона була дуже дорога, орієнтована на вузьке коло споживачів.
У XVI—XVII ст. збільшилася кількість сільських ремісників та ремісничих професій.
Одночасно на Україні поглиблювався територіальний поділ праці. Цілі села спеціалізувалися па виробництві залізних, гончарних, шкіряних та інших виробів. Скупчення такої великої кількості працівників однієї спеціальності свідчить про те, що селяни-ремісники виробляли продукцію вже переважно для продажу па ринку (а не на замовлення).
Господарське життя України XVI—XVII ст. характеризується виникненням нових міст і збільшенням кількості міського населення. Економічну основу містоутворюючого процесу становили розвиток суспільного поділу праці, залучення до промислової і торгової діяльності землеробського населення.
Для XVI — першої половині XVII ст. було характерним виникнення нових і відродження старих міст.
Політика урбанізації, яку проводила шляхетська Польща, була направлена проти українського народу, за допомогою міст, які фактично були фортецями-містами, шляхта намагалася ствердити своє панування над населенням України.
Магнати і шляхта захопилися насадженням містечок через те, що останні дозволяли їм одержувати доходи (з міських ярмарків і торгів, зростаючої кількості населення), які в п'ять-десять разів перевищували прибутки, одержувані раніше з сіл. Однак переважна більшість міст та містечок так і не перетворилися на справжні торгово-промислові центри. Вони залишилися в основному аграрними поселеннями. Це особливо стосується багатьох містечок Правобережної і Західної України. У XVI—XVII ст. всі міста та містечка України володіли досить значними земельними масивами.
Володіння такими земельними масивами впливало на процес промислового розвитку міст, тому що певна частина їх населення поряд з ремеслом і торгівлею продовжувала займатися сільським господарством або вкладала в нього кошти.
незважаючи па дуже несприятливі умови, містобудування на Україні в XVI—XVII ст. набуло певного розвитку. Збільшення кількості міст та містечок свідчило, що населення України дедалі більше відривалося від занять сільським господарством і залучалося до ремісничо-торгової діяльності.
Міста були основним місцем зосередження ремесла. У містах та містечках працювали найбільш кваліфіковані ремісники. В XVI— XVII ст. одночасно із зростанням кількості ремісників розширювалася номенклатура їх професій і спеціальностей.
Ремісники в містах України, як і Західної Європи, об'єднувались у цехи. Цехова система виробництва поширилася на Україні в XIV— XV ст. Запровадження і зміцнення її означало усунення вільної конкуренції між цеховим та позацеховим ремеслом, а також всередині цеху.
Концентрація в містах великої кількості ремісників однієї професії приводила до переповнення місцевих ринків, що, в свою чергу, спонукало ремісників реалізувати свої вироби в піших містах і містечках.
Велику роль у розвитку продуктивних сил країни відіграли водяні млини. У XVI—XVII ст. функції млина вже не обмежувалися переробкою зерна на борошно, крупу. Млини стали основними гідроенергетичними установками, які замінили м'язову силу людей у тих численних технологічних процесах, виконання яких не можна було перекласти на робочу худобу. Ними приводили в дію сукновальні, рудодробарки, механічні молоти, ковальські міхи тощо.
Використання водяного млина, як гідроенергетичної установки в рудній справі спричиняло зростання кількості зайнятих у цьому промислі робітників, механізацію трудомістких процесів; сприяло поглибленню поділу праці, збільшенню кількості рудень, а отже, й збільшенню масштабів виробництва.
Держава позбавлялась одного з найважливіших джерел поповнення своєї скарбниці.
Запровадження безмитної для шляхти торгівлі, поєднаної з системою пільг з купівлі і вивезення виробів закордонного виробництва, спричинилися до дефіциту зовнішньоторгового балансу в середині XVII ст.
Участь купців у внутрішній і зовнішній торгівлі була утруднена також численними митами, які накладала на їхні товари державна та місцева влада.
За виробничо-технічними характеристиками і кількістю зайнятих робітників рудні були однією з початкових форм мануфактури.
Отже, період XVI—XVII ст. характеризується на Україні розкладом цехового ремесла, втратою ним своєї абсолютної монополії в феодальній системі господарства, зародженням початкових форм мануфактурного виробництва.
3. Розвиток торгівлі
Дедалі зростаючу роль в економіці України XVI—XVII ст. відігравала торгівля. Розвиток товарного виробництва, дальше відокремлення міста від села, розклад цехового ремесла і зародження нових форм промислового виробництва, впровадження фільваркової системи в сільському господарстві — все це сприяло розвитку торгівлі і зростанню торгового капіталу.
В Україні в XVI—XVII ст. торговельні операції здійснювало в основному купецтво. Крім купців, що спеціалізувалися на торговій справі, нею займалися також міщани-ремісники, селяни, козаки, світські і духовні феодали. На торгівлі згубно відбивалося примусове користування певними шляхами, не уніфікована митна система, шляхетська сваволя, різні заборони й обмеження.
У містах основними конкурентами купців були цехові ремісники, які згідно з наданими привілеями вели торгівлю виробами власного виробництва.
У сільській місцевості, а часто і в міській, купцям протистояли селяни. Втягування селянського населення в торгівлю зумовлювалося перш за все впровадженням фільваркової системи. Для частини обезземелених селян торгівля стала основним заняттям.
Однак найбільш могутніми конкурентами торговців були світські і духовні феодали, вони рішуче виступили проти посередників в особі торгівців.
У внутрішній торгівлі шляхта значною мірою захопила в свої руки одну з її найбільш прибуткових галузей — торгівлю горілкою і пивом.
Спираючись на свої політичні і економічні переваги, шляхетство в законодавчому порядку закріпило за собою право па безмитну торгівлю при експорті продукції, виробленої у його маєтностях. Нехтуючи інтересами промисловості власної країни, магнати і шляхта добилися введення низьких мит на імпортні товари.
У XVI — першій половині XVII ст. Польща булл одним із найголовніших експортерів хліба па західноєвропейські ринки; шляхта одержувала з вивозу великі прибутки, збільшення експорту досягалося в основному за рахунок включення в експортну торгівлю щораз нових територій України, за рахунок нечуваної експлуатації українського народу.
Із збільшенням кількості ярмарків відбувалась їх спеціалізація. Окремі ярмарки почали здійснювати купівлю-продаж тільки певних сільськогосподарських продуктів і промислових товарів. Разом з ярмарками, торгами зростала і постійна торгівля, в якій також відбувалася спеціалізація. Серед купців дедалі більше з'являлося спеціалістів з купівлі-продажу окремих видів товарів (хліба, солі, м'яса, горілки, вина, одягу, сукна, чобіт та ін.).
Крім спеціалізації, важливе значення для розвитку торгівлі мало впровадження в торговельну практику кредиту. Необхідність і поширення кредиту зумовлювалися зростаючими масштабами торгівлі (внутрішньої і особливо зовнішньої) та відсутністю у купців вільних і значних коштів.
Отже, торгівля в XVI—XVII ст., незважаючи на численні перешкоди, продовжувала зростати. Поступово посилювалась її роль як посередника між промисловістю і сільським господарством, між містом і селом.
Висновок
На мою думку, в даній праці (Історія народного господарства Української РСР, І т. // відповідальний редактор В.О. Голобуцький – Київ, 1983) надто упереджено висвітлюються закономірні процеси розвитку суспільних відносин, утворення держави. Виконуючи замовлення тодішньої комуністичної влади, автор всіляко намагається показати ці процеси як закабалення вільного населення, відхід від нібито ідеальних та природних первіснообщинних відносин.
Штучною та натягнутою є також ідея про спільність економічного життя усіх східних слов’ян, їх нерозривний зв’язок, “перерваний агресією литовсько-польських феодалів”, хоча відмінності природних умов не могли не позначитись на економічному житті предків українців з одного боку та росіян і білорусів з іншого.
Справедливо критикуючи політику польської влади, спрямовану на асиміляцію українського народу, автор, звичайно, не виявляє такого ж ставлення до аналогічних дій з російського боку. Процес торгівлі російських купців в Україні та українських в Московії описано як винятково важливе та позитивне явище, свого роду “прагнення обох братніх народів спільно жити і працювати”.
Отже, підсумовуючи все сказане, можна зробити висновок, що книга, подаючи значний обсяг фактологічного матеріалу, тенденційно висвітлює основні процеси розвитку і еволюції економіко-соціальних відносин, і повинна бути прочитана з оглядом на ті умови, в яких вона була видана.
ійне поглиблення суспільного поділу праці, в тому числі і в сільськогосподарському виробництві. Сільське ремесло і промисли, розташовані в сільській місцевості, дедалі більше відокремлювалися від землеробства та інших галузей суто сільськогосподарського напряму. Особливо інтенсифікувався цей процес із впровадженням фільваркової системи. З її виникненням і розвитком збільшилося виробництво сільськогосподарських продуктів. Це обумовило виникнення численних закладів та необхідність розвитку виробничих потужностей по переробці сільськогосподарської сировини безпосередньо у панських фільварках. Продукція панських закладів призначалася в основному для продажу на ринку. Про це свідчать розміри їх виробничих потужностей і запаси готової продукції.
З широким впровадженням фільваркової системи збереглися всі умови для існування і розвитку дрібного сільського ремесла. Через свою низьку купівельну спроможність селяни не стали основними покупцями виробів міської промисловості. До того ж міські ремісники виробляли недостатню кількість продукції. І крім того, вона була дуже дорога, орієнтована на вузьке коло споживачів.
У XVI—XVII ст. збільшилася кількість сільських ремісників та ремісничих професій.
Одночасно на Україні поглиблювався територіальний поділ праці. Цілі села спеціалізувалися па виробництві залізних, гончарних, шкіряних та інших виробів. Скупчення такої великої кількості працівників однієї спеціальності свідчить про те, що селяни-ремісники виробляли продукцію вже переважно для продажу па ринку (а не на замовлення).
Господарське життя України XVI—XVII ст. характеризується виникненням нових міст і збільшенням кількості міського населення. Економічну основу містоутворюючого процесу становили розвиток суспільного поділу праці, залучення до промислової і торгової діяльності землеробського населення.
Для XVI — першої половині XVII ст. було характерним виникнення нових і відродження старих міст.
Політика урбанізації, яку проводила шляхетська Польща, була направлена проти українського народу, за допомогою міст, які фактично були фортецями-містами, шляхта намагалася ствердити своє панування над населенням України.
Магнати і шляхта захопилися насадженням містечок через те, що останні дозволяли їм одержувати доходи (з міських ярмарків і торгів, зростаючої кількості населення), які в п'ять-десять разів перевищували прибутки, одержувані раніше з сіл. Однак переважна більшість міст та містечок так і не перетворилися на справжні торгово-промислові центри. Вони залишилися в основному аграрними поселеннями. Це особливо стосується багатьох містечок Правобережної і Західної України. У XVI—XVII ст. всі міста та містечка України володіли досить значними земельними масивами.
Володіння такими земельними масивами впливало на процес промислового розвитку міст, тому що певна частина їх населення поряд з ремеслом і торгівлею продовжувала займатися сільським господарством або вкладала в нього кошти.
незважаючи па дуже несприятливі умови, містобудування на Україні в XVI—XVII ст. набуло певного розвитку. Збільшення кількості міст та містечок свідчило, що населення України дедалі більше відривалося від занять сільським господарством і залучалося до ремісничо-торгової діяльності.
Міста були основним місцем зосередження ремесла. У містах та містечках працювали найбільш кваліфіковані ремісники. В XVI— XVII ст. одночасно із зростанням кількості ремісників розширювалася номенклатура їх професій і спеціальностей.
Ремісники в містах України, як і Західної Європи, об'єднувались у цехи. Цехова система виробництва поширилася на Україні в XIV— XV ст. Запровадження і зміцнення її означало усунення вільної конкуренції між цеховим та позацеховим ремеслом, а також всередині цеху.
Концентрація в містах великої кількості ремісників однієї професії приводила до переповнення місцевих ринків, що, в свою чергу, спонукало ремісників реалізувати свої вироби в піших містах і містечках.
Велику роль у розвитку продуктивних сил країни відіграли водяні млини. У XVI—XVII ст. функції млина вже не обмежувалися переробкою зерна на борошно, крупу. Млини стали основними гідроенергетичними установками, які замінили м'язову силу людей у тих численних технологічних процесах, виконання яких не можна було перекласти на робочу худобу. Ними приводили в дію сукновальні, рудодробарки, механічні молоти, ковальські міхи тощо.
Використання водяного млина, як гідроенергетичної установки в рудній справі спричиняло зростання кількості зайнятих у цьому промислі робітників, механізацію трудомістких процесів; сприяло поглибленню поділу праці, збільшенню кількості рудень, а отже, й збільшенню масштабів виробництва.
Держава позбавлялась одного з найважливіших джерел поповнення своєї скарбниці.
Запровадження безмитної для шляхти торгівлі, поєднаної з системою пільг з купівлі і вивезення виробів закордонного виробництва, спричинилися до дефіциту зовнішньоторгового балансу в середині XVII ст.
Участь купців у внутрішній і зовнішній торгівлі була утруднена також численними митами, які накладала на їхні товари державна та місцева влада.
За виробничо-технічними характеристиками і кількістю зайнятих робітників рудні були однією з початкових форм мануфактури.
Отже, період XVI—XVII ст. характеризується на Україні розкладом цехового ремесла, втратою ним своєї абсолютної монополії в феодальній системі господарства, зародженням початкових форм мануфактурного виробництва.
3. Розвиток торгівлі
Дедалі зростаючу роль в економіці України XVI—XVII ст. відігравала торгівля. Розвиток товарного виробництва, дальше відокремлення міста від села, розклад цехового ремесла і зародження нових форм промислового виробництва, впровадження фільваркової системи в сільському господарстві — все це сприяло розвитку торгівлі і зростанню торгового капіталу.
В Україні в XVI—XVII ст. торговельні операції здійснювало в основному купецтво. Крім купців, що спеціалізувалися на торговій справі, нею займалися також міщани-ремісники, селяни, козаки, світські і духовні феодали. На торгівлі згубно відбивалося примусове користування певними шляхами, не уніфікована митна система, шляхетська сваволя, різні заборони й обмеження.
У містах основними конкурентами купців були цехові ремісники, які згідно з наданими привілеями вели торгівлю виробами власного виробництва.
У сільській місцевості, а часто і в міській, купцям протистояли селяни. Втягування селянського населення в торгівлю зумовлювалося перш за все впровадженням фільваркової системи. Для частини обезземелених селян торгівля стала основним заняттям.
Однак найбільш могутніми конкурентами торговців були світські і духовні феодали, вони рішуче виступили проти посередників в особі торгівців.
У внутрішній торгівлі шляхта значною мірою захопила в свої руки одну з її найбільш прибуткових галузей — торгівлю горілкою і пивом.
Спираючись на свої політичні і економічні переваги, шляхетство в законодавчому порядку закріпило за собою право па безмитну торгівлю при експорті продукції, виробленої у його маєтностях. Нехтуючи інтересами промисловості власної країни, магнати і шляхта добилися введення низьких мит на імпортні товари.
У XVI — першій половині XVII ст. Польща булл одним із найголовніших експортерів хліба па західноєвропейські ринки; шляхта одержувала з вивозу великі прибутки, збільшення експорту досягалося в основному за рахунок включення в експортну торгівлю щораз нових територій України, за рахунок нечуваної експлуатації українського народу.
Із збільшенням кількості ярмарків відбувалась їх спеціалізація. Окремі ярмарки почали здійснювати купівлю-продаж тільки певних сільськогосподарських продуктів і промислових товарів. Разом з ярмарками, торгами зростала і постійна торгівля, в якій також відбувалася спеціалізація. Серед купців дедалі більше з'являлося спеціалістів з купівлі-продажу окремих видів товарів (хліба, солі, м'яса, горілки, вина, одягу, сукна, чобіт та ін.).
Крім спеціалізації, важливе значення для розвитку торгівлі мало впровадження в торговельну практику кредиту. Необхідність і поширення кредиту зумовлювалися зростаючими масштабами торгівлі (внутрішньої і особливо зовнішньої) та відсутністю у купців вільних і значних коштів.
Отже, торгівля в XVI—XVII ст., незважаючи на численні перешкоди, продовжувала зростати. Поступово посилювалась її роль як посередника між промисловістю і сільським господарством, між містом і селом.
Висновок
На мою думку, в даній праці (Історія народного господарства Української РСР, І т. // відповідальний редактор В.О. Голобуцький – Київ, 1983) надто упереджено висвітлюються закономірні процеси розвитку суспільних відносин, утворення держави. Виконуючи замовлення тодішньої комуністичної влади, автор всіляко намагається показати ці процеси як закабалення вільного населення, відхід від нібито ідеальних та природних первіснообщинних відносин.
Штучною та натягнутою є також ідея про спільність економічного життя усіх східних слов’ян, їх нерозривний зв’язок, “перерваний агресією литовсько-польських феодалів”, хоча відмінності природних умов не могли не позначитись на економічному житті предків українців з одного боку та росіян і білорусів з іншого.
Справедливо критикуючи політику польської влади, спрямовану на асиміляцію українського народу, автор, звичайно, не виявляє такого ж ставлення до аналогічних дій з російського боку. Процес торгівлі російських купців в Україні та українських в Московії описано як винятково важливе та позитивне явище, свого роду “прагнення обох братніх народів спільно жити і працювати”.
Отже, підсумовуючи все сказане, можна зробити висновок, що книга, подаючи значний обсяг фактологічного матеріалу, тенденційно висвітлює основні процеси розвитку і еволюції економіко-соціальних відносин, і повинна бути прочитана з оглядом на ті умови, в яких вона була видана.
Категория: История | Добавил: goodref (25.05.2008) | Автор: Владимир
Просмотров: 375 | Рейтинг: 0.0/0 |

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта

Статистика



Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2016
Сайт управляется системой uCoz