Народно-визвольна війна 1648-1654 р.р. та історичні передумови входження України до складу Російської держави - История - Каталог рефератов - Рефераты на отлично
Среда, 07.12.2016
Рефераты на отлично
Меню сайта
Категории рефератов
Аудит
Банковское дело
БЖД
Биология
Бухгалтерский учет
Военная кафедра
География
Государственное управление
Иностранные языки
История
Информатика
Культура
Литература
Логика
Маркетинг
Музыка
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религия
Социология
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Наш опрос
На какую тематику рефератов нужно побольше
Всего ответов: 599

Главная » Статьи » История

Народно-визвольна війна 1648-1654 р.р. та історичні передумови входження України до складу Російської держави
Гніт польсько-шляхетської держави, розгнуздана, визиск і пограбування народних мас феодалами гальмували соціально-економічний та культурний розвиток України. Пригноблений український народ тривалий час вів безперервну героїчну боротьбу проти поневолювачів, за свою свободу і об`єднання з братнім російським народом, близьким йому за походженням та історичною долею, територією, мовною спорідненістю, культурою і характером, спільною релігією, єдиній Російській Державі, що що розвивалася і зміцнювалась.Через століття український народ проніс почуття єдності з братнім російським народом, прагнув до об`єднання з ним у спільній державі. В російському народі він справедливо вбачав єдиного захисника і вірного союзникав боротьбі проти іноземних загарбників. В той час загострювалися відносини між Росією і Польщею. Тривалі переговори російського посольства у Варшаві не дали бажаних результатів. На початку липня 1652 року до Москви прибуло посольство з Польщі. Переговори тривали до вересня. Обидві сторони не змогли дійти згоди. Польські посли вимагали від Росії припинення зв`язків з Україною і дорікали їй за пропуск козацьких військ через брянщину у 1651 році тощо. Богдан Хмельницький наполегливо проводив політику, спрямовану на воз`єднання Укрїни з Росією. Влітку 1652 року він зустрічався з митрополитом, намісником константинопольського патріарха, Гавриїлом, який проїздом у Москву побував на Україні і доручив йому повідомити російський уряд про події на Україні. Гетьман не обмежився цим дорученням. У грудні 1652 року з України до Москви прибуло посольство, очолюване генеральним суддею С.Богдановичем-Зарудним. Останній був прийнятий царем і вів переговори з повноважними представниками царського уряду – боярином Г.Пушкіним, думним дяком В.Волошеніновим і дяком А.Івановим. Від імені гетьмана і всього Війська Запорізького він просив прийняти Україну до складу Російської держави і подати військову допомогу в боротьбі з ворогами. Переговори посольства С.Богдановича-Зарудного в Москві (до лютого 1653 року) мали велике позитивне значення для подальшого зміцнення політичних зв`язків України з Росією.
Національно-визвольна війна 1648-1654 р.р.
За своєю суттю це була антифеодальна всенародна визвольна війна, головною рушійною силою якої виступало селянство,а потім силою і лідером – козацтво, яке вело за собой і всі інші стани феодального суспільства України. Ця війна була досить довготривалою, набула великого розмаху і мала рішучій характер. ЇЇ очолював видатний діяч і воєначальник Богдан Хмельницький, син українського дрібного шляхтича, чигиринського сотника.
Близький до широких мас козацтва, він розумів її думи і прагнення – і тому він разом з групою запорожців, своїх сподвіжників, з`явився на Запоріжжі і почав пезпосередню підготовку до повстання. Хмельницький вів його дуже обережно.
На початку квітня 1648 року козаки обрали Богдана Хмельніцького гетьманом і зразу ж після цього він очолив виступ запорозьких козаків проти польських військ.
Перша битва відбулась пір Жовтими Водами 5-6 травня 1648 року. Козаки розгромили передовий авангард шляхетського війська, а 15-16 травня 1648 року під Корсунем – і його основні сили.
До вересня 1648 року визвольна армія Богдана Хмельницького вже нараховувала понад 80 тисяч чоловік і була готова вести подальшу боротьбу за праве діло всього народу.
У битві під Полявцями, яка відбулася у вересні 1648 року, було розгромлене 40 тисячне польсько-шляхетське військо, яке прибуло для придушення повстання. Ця битва засвідчила зрослу силу повстання, яке тепер охопило і Білорусію. Польський уряд змушений був запропонувати Богдану Хмельницькому укласти перемір`я, визнавши його гетьманом України.
Битви українського народу під проводом Хмельницького показали великі потенційні сили повстанців, їх рішучість і готовність до подальшої боротьби.
У цей час розробляється військовий статут – “Статті про устрій Війська Запорізького”, розпочинається формування центрального і державного апарату, в якому функції уряду виконували генеральний старшина і гетьман, обозний, суддя, осавули, писар, хорунжий, бунчужний, підскорбій.
Центральною установою вважалась гетьманська канцелярія, яка перебувала у Чигирині, де була і гетьманська резиденція.
Українські війська за звичаями і традиціями поділялись на полки і сотні. У реєстрі Війська Запорізького (1649 р.) названо 16 полків: Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунський, Білоцерківський, Уманьський, Брацлавський, Київський, Переяслівський, Миргородський, Полтавський, Прилуцький, Ніжанський, Чернігівський тощо. В них нараховувалося 271 сотня.
У цей час Україна перетворювалась на суб`єктміжнародних відносин. Встановлювалися стосунки з Росією, Портою, Кримом, Трансільванією тощо. У той же час велися переговори з польськими комісарами, після яких, виконуючи волю народних мас, вирішено продовжувати війну.
Весною 1649 року польська армія чисельністю 12 тисяч чоловік знову вторглася на Україну, але була зустріта і оточена під Збарежем. Їй на допомогу із Любліна вийшов великий загін польського війська на чолі з королем Яком Казиміром.
5-6 серпня 1649 року вирішальна битва поблизу Зборова. Зрада кримського хана Іслам-Гірея, підкупленого поляками, врятувала їх від повного розгрому. Ця битва примусила Богдана Хмельницького піти на укладення 8 серпня 1649 року Зборівського договору. Договір декларував підтверження “привілеїв” козакам і старшині, визначав 40 тисяч реєстру козацького війська, а шляхта могла повертатися до своїх маєтків.
У лютому 1651 році польські війська, які нараховували 150 тисяч чоловік почали нашестя на Україну. Проти них Богдан Хмельницький повів 100 тисячну селянсько-козацьку армію. Разом з ним йшли його союзники – кримські татари, численістю 50 тисяч чоловік. Битва відбулася поблизу міста Берестечка на Волині 18-20 серпня 1652 року.
Визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетського гніту продовжувалась до 1667 року, коли царський уряд заради своїх імперських інтересів, знехтував інтересами України, підписав з польським урядом не вигідне для України Андрусівське перемир`я, аке згодом переросло у “Вічний Мир” між Росією і Польщею. Саме ця обставина і зумовила українсько-польську війну, яка тривала 19 років, засвідчила перед усім світом велич духу українського народу. У цій смертельній боротьбі він відстоював право на своє існування, створив власну державу і здіснив свою мрію про звільнення рідної землі від іноземних загарбників.

Категория: История | Добавил: goodref (25.05.2008)
Просмотров: 337 | Рейтинг: 0.0/0 |

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта

Статистика



Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2016
Сайт управляется системой uCoz