Березневі статті - История - Каталог рефератов - Рефераты на отлично
Среда, 07.12.2016
Рефераты на отлично
Меню сайта
Категории рефератов
Аудит
Банковское дело
БЖД
Биология
Бухгалтерский учет
Военная кафедра
География
Государственное управление
Иностранные языки
История
Информатика
Культура
Литература
Логика
Маркетинг
Музыка
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религия
Социология
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Наш опрос
На какую тематику рефератов нужно побольше
Всего ответов: 599

Главная » Статьи » История

Березневі статті
«БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ »

40 - кові роки XVII століття...
Більша частина України увіходить до скла-ду Речі Посполітої. Українське козацтво розпо-ділено на реєстрове та нереєстрове. Реєстр юридично означав звільнення від магнатського свавілля, яке в посилювалося в умовах кризи центральної королівської влади. Проблеми ж нереєстрових козаків ніяк не вирішувались, ії стан все погіршувався. Це й призвело до повс-таннь начолі з Іваном Сулімою, Павлом Павлю-ком, Дмитром Гунею на іншими.
На цьому тлі польський уряд знов вдається до тактики «твердої руки». Суворими заходами примусу, терору польській владі вдалося на пе-вний час встановити політичну рівновагу, яка в польскій історіографії називається «золотим спокоєм».
Але, як відомо, тиша та спокій частіше за все стають провісниками бурі. Саме таким бу-ревієм стало наприкінці 40-их років Велике по-встання під орудою Б. Хмельницького.
Отримавши гетьманську булаву та очолив-ши козацьке військо, Богдан Хмельницькій на першій стадії військових дій досягає значних успіхів. Але обставини змінювались і вносили свої корективи в тактику і стратегію гетьмансь-кій політики.
Збоівський мир, підписаний у серпні 1649 року, хоч і збільшував реєстр з 6 до 40 тисяч чоловік та надавав певних пильг козацькій ста-ршині, все ж таки не вирішував усіх питань, зо-крема і тих, що стосувалися селянства, яке зно-ву було змушено повернутись у кріпацтво.
Другий єтап у ході Великого повстання був невдалим для козаків. Їх військо було розбито під Берестечком. Підсумки цього єтапу знай-шли своє втілення в Білоцерковському мирі, який був підписаний у 1651 році. Реєстр скоро-чувався удвічі (до 20 тисяч чоловік). Влада ге-тьмана була обмежена Київським воєводством.
Розпочинався третій єтап. Війна ставала млявою, позиційною. За таких умов шукають або компромису, або ж надійних союзників. До компромісу, який передбачав визнання рівними собі колишніх підданних - козаків, шляхта була не готова. Кримське ханство як союзник було ненадійним. Це довели військові події (зрада кримського хана була причиною поразки армії Богдана Хмельницького під Берестечком).
За таких обставин найсприятливішим варі-антом здавався московський цар. Чи не найго-ловнішим мотивом такого вибору було єдино-вірство, православне віровизнання. Однак воно не квапило царя на рішучій крок, аж поки коза-ки не заявили про можливість переходу під протекцію Оттоманській Потри, що змусило монарха скликати Земський собор (1653 рок) і прийняти козаків «під свою високу руку».
Під час переговорів у Переяславлі відбувся лише попередній обмін думками про статус України. Російське посольство, очолюване В. В. Бутурліним, запевнило гетьманський уряд, що на Україні будут збережені порядки, яки існу-вали до возз’єднання з Росією. 17 лютого 1654 року до Москви виїхало посольство начолі з С. Богдановічем-Зарудним і П. Тетерею. Перего-вори відбувалися з 13 до 27 березня. Крім лис-тів Богдана Хмельницького, українське посоль-ство передало російському урядові «Проси-тельные статьи» з 23 пунктів (статей) - про під-тварження всіх прав, привілей то маєтностей козацьких (статті 1, 7, 13). Зазначався в них 60-тисячний козацький реєстр (ст. 2), права коза-цької старшини (ст. 3) плата старшині та кошти на утримання війська (ст. 8-12, 21, 23), вільні вибори козаками гетьмана та передача Чиги-ринського староства на його утримання (ст. 5, 6). Йшлося про збереження місцезнаходження місцевої адміністрації та збір через неї податків на Україні царським урядом (ст. 4, 15), про не-втручання царських воєвод та інших російських урядовців у внутрішні справи України (ст. 16). Говорилося про надання царським урядом гра-мот на вільність козацтву, але селянство (по-сполиті) залишалось феодально залежним: «кто козак, тот будет вольность козацкую иметь, а кто пашенный крестьянин, тот будет должность обыклую его величеству отдавать, как и прежде сего» (ст. 17), про збереження прав київського мітрополіта (ст. 18), про спільний з російським військом виступ проти Польші (ст. 19) і проти Кримського ханства (ст. 22), про право зносин гетьманського уряду з іншими державами з ві-дому російського уряду (ст. 14). Остаточне за-твердження всіх 23 статей про збереження прав і вільностей Війська Запорізького, козацької старшини, володіння гетьманом Чигиринським староством та іншими маєтностями було офор-млене у царських грамотах 27 березня. Додат-кові статті (з 11 пунктів) були затверджені 21 березня.
Згодом царський уряд, проводячи колоніза-торську політику на Україні, поступово скасу-вав статті і в другій половині XVIII століття лі-квідував автономію України.




Література:¬
1.Крип’якевіч І. П. Богдан Хмельницький.
2.Українська Радянська Єнциклопедія
3.С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр Нариси з історії українського державотворення.

Категория: История | Добавил: goodref (25.05.2008)
Просмотров: 356 | Рейтинг: 0.0/0 |

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта

Статистика



Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2016
Сайт управляется системой uCoz