Відношення СРСР з Англією, США і Францією - История - Каталог рефератов - Рефераты на отлично
Суббота, 03.12.2016
Рефераты на отлично
Меню сайта
Категории рефератов
Аудит
Банковское дело
БЖД
Биология
Бухгалтерский учет
Военная кафедра
География
Государственное управление
Иностранные языки
История
Информатика
Культура
Литература
Логика
Маркетинг
Музыка
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религия
Социология
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Наш опрос
На какую тематику рефератов нужно побольше
Всего ответов: 599

Главная » Статьи » История

Відношення СРСР з Англією, США і Францією
Наприкінці 30-х років Англія і її союзники займали стосовно СРСР відкрито ворожу позицію.
Незважаючи на провал мюнхенської угоди і змушений вступ у війну з Німеччиною, політика англо-французького блока і його сполучених штатів, що підтримували, Америка носила різко антирадянський характер.
Це проявилося і під час польських подій у вересні 1939 р., і в різноманітних происках на Балкан, Ближньому і Далекому Сході, в активній помочі реакційним урядом Фінляндії і прибалтійських країн, у винятку СРСР із Ліги націй за фінську війну й у багатьох інших антирадянських діях.
1 вересня 1939 р. Німеччина приступила до війни проти Польщі, що і дала початок Другій світовій війні. У міжнародних відношеннях утворився складний вузол протиріч: країни демократії (Англія, Франція, США) - СРСР - країни фашистського блока(Німеччина, Італія, Японія).
Чимала частка відповідальності передвоєнної політичної кризи лягає на правлячі кола Англії і Франції. Та обережність, а те і просто недовіра до зовнішньополітичного курсу СРСР, що демонстрували уряди Великобританії, Франції, США й інших країн, визивалися багатьма причинами. Але одна з них, безсумовно, була викликана внутрішньополітичним положенням СРСР. У правлячих колах заходу відчувався страх перед непередбаченими рішеннями радянського керівництва в зовнішній політику і перед терористичним режимом, установленим Сталіним у середині країни. Важко піти від висновка, що саме в цей складний момент радянських керівників покинуло також почуття реалізму і витримки. Певне, до даної позиції Сталіна і його оточення цілком застосовні слова А.Н. Яковлева: «Виправдувати власні падіння гріхами інших - шляхом не до чесного самопізнання і відновлення, а до історичного безпам'ятства».
Радянське керівництво не могло не знати, що мюнхенський договір - не останній зовнішньополітичний крок західних держав. Воно було інформавоно про глобальні плани Гітлера. Тому поряд із політикою Англії і Франції сталинизм став однієї з основних причин, по якій Радянський Союз не був готовий до угоди з цими країнами про спільні дії проти фашизму.
Роблячи в реалізації своїх агресивних задумів основну ставку на військову силу, Гітлер надавав велике значення і дипломатичним засобам. На зовнішньополітичний апарат фашистського рейха була покладена задача запобігання можливості об'єднання проти німецької агресії СРСР, Франції і Великобританії. Користуючись реакційними настроями британських правлячих кіл, нацисти ринулись переконати їх у тому, що Німеччина бажає жити з Великобританією у світі і дружбі і думає лише про боротьбу проти Радянського Союзу. У значної частини британських правлячих кіл ці запевняння нацистського керівництва викликали довіру і знаходили підтримку. Вони були схильні розглядати Німеччину як союзника. Чемберлен вірив, що зможе домовитися з Гітлером про поділ сфер впливу, і німецька агресія буде спрямована проти СРСР.
Проте Німеччина лише приховувала їхні справжні наміри. Задача німецької дипломатії полягали в тому, щоб у глибокій таємниці, але з усією можливою рішучістю «сплочати спілку проти Англії».
Настільки ж короткозорою, як і британська, виявилася політика Франції. Уряд США, йшовши на поступки внутрішній реакції і що намагався створити видимість «невтручання» у європейські справи, фактично притримувався політикою попуску агресивним намірам Німеччини. Правляче коло в США розраховувало на те, що США лише виграють від сутички інших країн, а агресивний курс Німеччини і її союзників допоможе стримуванню комунізму в Європі й Азії.
У умовах зростаючої військової погрози Радянський Союз 17 квітня 1939 р. запропонував Англії і Франції почати переговори про взаємні зобов'язання робити один одному необхідну поміч, у тому числі і військову, у випадку агресії в Європі проти любого з договірних держав. Під тиском суспільної думки Англія і Франція змушені були піти на переговори. Проте переговори зайшли в безвихідь.
Влітку 1939 р. СРСР запропонував Англії і Франції військову конвенцію, що передбачає спільні дії збройних сил трьох держав у випадку агресії. Правляче коло Англії і Франції не окликнулися на цю пропозицію. Над СРСР нависнула погроза зовнішньополітичної ізоляції.
З приходом до влади в Англії кабінету Черчеля й особливо після розгрому Франції Німеччиною положення стало помалу поліпшуватися. Поступово зміцнилося переконання, що антирадянський курс рівносильний розколу потенційних антигитлеровских сил і лише допомагає Гітлерові ізолювати своїх супротивників один від другого. Вже в травні 1940 р. англійський уряд вирішив послати в Москву свого «спеціального і надзвичайного уповноваженого» Стаффорда Клиппса для переговорів про торгівлю, що уряд Чемберлена завів у безвихідь.
Декілька змінився і характер американо-радянських відношень. Уряд США йшов на це повільно і непоступово. Проте, відношення між Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки поступово поліпшувалися. У січні 1941 р. державний департамент США повідомив радянського посла у Вашингтоні, що «політика, викладена в заяві, передано президентом представникам преси 2 грудня 1939 р., що звичайно називають «моральним ембарго», більше не буде застосовуватися до Радянського Союзу». Тим самим уряд Рузвельта відмовився від антирадянського заходу, уведеного під час радянсько-фінляндського конфлікту.
У березні 1941 р. американський уряд і в квітні англійській повідомили радянському уряду, що Німеччина готується напасти на СРСР. Сталін не порахувався з цими попередженнями, розцінивши їх як провокацію, маючі ціллю викликати радянсько-німецьку війну.
Уряди США й Англії не залишалися, глухі до повідомлень, що розповсюджувались німецько-фашистською агентурою. Антирадянська обмова знаходила тут благодатний грунт. Правляче коло США й Англії були вкрай зацікавлені в тому, щоб утягнути СРСР у конфлікт із Німеччиною, тому що вони бачили в цьому порятунок для себе. Виходячи зі своїх власних інтересів, уряди США й Англії вирішили попередити Радянський Союз про можливий напад на нього Німеччини.
Попередження урядів США й Англії зовсім не означали, що вони піклувалися про безпеку СРСР. Навіть напередодні нападу Німеччини на СРСР ці уряди намагалися вести подвійну гру: вони хотіли переконати Радянський Союз у своєму дружньому до нього розташуванні й у той же час не лишали думки про розтрощення Радянської соціалістичної держави.

Категория: История | Добавил: goodref (25.05.2008)
Просмотров: 400 | Рейтинг: 0.0/0 |

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта

Статистика



Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2016
Сайт управляется системой uCoz