Підготовка й початок повстання. Богдан Хмельницький.
Підготовка й початок повстання. Богдан Хмельницький.
«Ординація Війська Запорізького» 1638 р. ліквідувала чимало прав козацтва і на певний час принесла полегшення польській шляхті. Але вже за кілька років козаки подолали заціпеніння, згадали про свою лицарську славу й почали збирати сили для нового виступу проти польського панства. Хоч реєстровиків було лише 6 тис., але вони спиралися на маси невизнаного урядом козацтва й пригнобленого поспільства. Головними причинами зростаючого незадоволення народних мас України політикою Речі Посполитої стали посилення гніту селян і міщан, наступ на права козацтва й небажання надати козацькі права значній кількості покозачених селян і міщан, незахищеність православної шляхти від свавілля польських магнатів, переслідування православного духовенства й нацгонально-релі-гійні утиски інших груп населення. Перші звістки про підготовку козацтва до повстання вольний гетьман Станіслав Конєапольський одержав у 1646 р. Умови для повстання були сприятливими. Король Владислав IV готувався до війни з Туреччиною, але після відмови сейму ратифікувати її початок вирішив діяти самостійно. Він дозволив запорожцям зробити морський похід на Туреччину й дав їм королівську грамоту на спорудження човнів. Під цим прикриттям козаки почали збиратися на Запоріжжі, згуртовуватися й виробляти план спільних дій. Одним з організаторів повстання став Богдан (З і -новій) Михайлович Хмельницький (27.ХІІ. 1595—27.УІ. 1647), Він народився в Чигирині, за іншими даними в Переяславі чи .на Львівщині, в сім'ї дрібного українського шляхтича Михайла Хмельницького й козачки з Переяславського полку. Закінчив спочатку, напевне, одну з київських шкіл, потім Львівську єзуїтську колегію, де дістав ґрунтовні знання з історії, географії, юриспруденції. Крім рідної української, добре володів польською, латинською та турецькою мовами, розумів по-татарськи. З молодих літ опанував військову справу. Брав участь у козацьких повстаннях 30-х років, займав посаду писаря реєстре. вого війська, але в 1637 р. був розжалуваний у сотники, Як і інші православні шляхтичі, Хмельницький зазнавав усіляких утисків і переслідувань з боку польської шляхти. Зі схвалення чигиринського та корсунського старости Олександра Конєцпольського у нього відбирали то млин, то коня, поки не дійшла черга й до батьківського хутора Суботова. Підстароста Данило Чаплинський в 1646 р. звичним для шляхти «наїздом» захопив Суботів, а молодшого сина Хмельницького наказав побити мало не до емер. ті. І це тоді як Хмельницький мав великий авторитет серед козацтва, його добре знали при дворі польського короля, а також в урядових колах Франції. Навколо Хмельницького гуртувалася група незначної козацької старшини, яка добивалася відновлення козацьких прав і привілеїв. Серед неї виділялися сотники Чигиринського полку Федір Вешняк і Кіндрат Бурляй, колишні полковники Корсунського полку Максим Нестеренко, Білоцерківського — Яцина Люторенко і Яцько Клиша та військовий суддя Іван Гиря. Найближчими сподвижниками Хмельницького стали також учасники багатьох морських походів на турок і татар Іван Ганжа та Максим Кривоніо. Перший варіант знищення польських військ на Наддніпрянщині восени 1647 р. чомусь не здійснився. І Хмельницький та його однодумці зібралися на таємну раду під Чигирином для вироблення нового плану. Але про зібрання стало відомо польському комісарові і той наказав чигиринському полковнику Михайлу (Станіславу) Кричевсько-му заарештувати Хмельницького для проведення слідства. Та Вешняк і Бурляй переконали полковника, що він не винен, й умовили відпустити Хмельницького до Трахтеми-рова — резиденції комісара Яцека Шамберга, аби він зміг виправдатися. Кричевський співчував змовникам і відпустив Хмельницького. Проте він разом із старшим сином Ти-мошем та 16-ма однодумцями за околицею Чигирина повернув на Запоріжжя. Дорогою до них приєднувалися рі3' ні люди, й на Січ прибуло 300, за іншими даними — 500 чол. Спочатку прибулі оселилися на о. Томаківка, за милю нижче від Микитиної Січі, де стояв польський гарнізон; Тут же перебували козаки сотника Федора Линчая, які нещодавно зазнали поразки у боротьбі проти ставлеників речі Посполитої Івана Барабаша та Іляша Караїмовича. Хмельницький з побратимами перебрався на ближчий острів Бучки. У січні 1648 р. козаки вже були готові до щтурму Счі. Але полковник Гурський неприйняв бою і завчас-но втікЗалога зЧркаського полку впустила повсталих у Січ і сама приєдналася до них. На загальній раді ЗО сТчня, за іншими даними — на початку лютого, 1648 р. козаки обрали Хмельницького гетьманом і підтримали його курс на загальне збройне повстання проти Речі Посполитої.
