Термін "античний" (від латинського апііяичх - "давній") було введено італійськими діячами епохи Відродження для означення давньої греко-римської культури. Історія античної культури розгля¬дається наукою як історія формування, розквіту, подальшого розпа¬ду та загибелі стародавніх суспільств, які існували в умовах рабов¬ласницького ладу в районі Середземного моря, Причорномор'я та суміжних країн у період з НІ тис. до н.е. до середини V ст. н.е., і які у світовому культурному контексті вважаються носіями культурних цінностей, порівняно найбільш близьких до сучасної європейської культурної традиції. Історію культури античного світу традиційно розподіляють на такі дещо умовні періоди: І. Давньогрецька культура: 1. Найдавніший період: егейська (крито-мікенська) культура (III тис.-ХІ ст. до н.е.). 2. Гомерівський чи ранньоархаїчний період (ХІ-УШ ст. до н.е.). 3. Архаїчний період (УІІІ-УІ ст. до н.е.). ' 4. Класичний період (V ст. - остання третина IV ст. до н.е.). 5. Елліністичний період (остання третина IV -1 ст. до н.е.). Давньоримська культура: 1. Період розвитку культури етрусків та інших племен Італії (ХІ-ІІІ ст. до н.е.), включаючи так званий "царський" період історії Давнього Риму (УІІІ-ІУ ст. до н.е.). 2. Республіканський період Давнього Риму (ІН-І ст. до н.е.). 3. Імператорський період Давнього Риму (І ст. до н.е.-У ст. н.е.). Щоб зрозуміти специфіку давньогрецької культури, треба взяти до уваги соціальні зрушення тієї історичної епохи. На відміну від країн Стародавнього Сходу, в Греції на момент її культурно-цивілізаційного розквіту (в класичний період) склався не монархіч¬но-деспотичний, а республіканський тип рабовласницької держави. Містами-державами правили колективно їх вільні громадяни. Це була своєрідна рабовласницька демократія, яка виховувала у греків особливий світогляд. Ідеалом суспільства стає вільна і політичне активна людина. Саме вона була об'єктом і змістом культури.
