Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в Україні - Банковское дело - Каталог рефератов - Рефераты на отлично
Суббота, 03.12.2016
Рефераты на отлично
Меню сайта
Категории рефератов
Аудит
Банковское дело
БЖД
Биология
Бухгалтерский учет
Военная кафедра
География
Государственное управление
Иностранные языки
История
Информатика
Культура
Литература
Логика
Маркетинг
Музыка
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религия
Социология
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Наш опрос
На какую тематику рефератов нужно побольше
Всего ответов: 599

Главная » Статьи » Банковское дело

Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в Україні
1. Сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків в Україні


1.1 Класифікація і характеристика кредитних операцій

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.
1.2 Форми кредиту

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

Фізичні особи - споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.

У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя, інші угоди про надання кредиту не укладаються.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.

Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодавачем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: жилі будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт жилих будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об'єкта кредитування, розміру позики, плато­спроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.


1.3. Кредитні операції


Кредитні операції - це відношення між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення й оплати. При цьому мається на увазі саме утримання дій учасників відношення, насамперед банківських робітників.

Кредитні операції банків і кредитних заснувань у першому наближенні діляться на: активні і пасивні. (Див. додаток таблицю 1.1)


Таблиця 1.1

Кредитні операції
Активні операції
Пасивні операції

1. Кредитування клієнтів.

2. Кредитування інших банків.

3. Депозити в інших банках.

4. Кошти на резервному корсчете в центральному банку.

5. Кошти на коррахунках в інших банках.
1. Депозити клієнтів.

2. Депозити банків.

3. Кредити банків, у тому числі центрального.



Інакше кажучи, кредитні операції містять у собі: позичкові операції і депозитні операції.

Позичкові операції- це дії робітників банку (кредитних заснувань) по наданню і (або) одержанню кредитів, їхньому поверненню й оплаті відповідних відсотків, а депозитні операції - дії тих же робітників по розміщенню і (або) притягненню до себе внесків, їхньому поверненню й оплаті відсотків, що заподіються.

Основний предмет позичкових операцій- кредит (позичка) як визначена сума грошей, що видається (утворюється), повертається, оплачується, відповідно депозитних операцій - внесок (депозит) як сума грошей і (або) інших цінностей (цінних паперів), що поміщається (застосовується), повертається, у необхідних випадках оплачується.

Кредити, які надаються банками, поділяються

1. за строками користування:

а) короткострокові - до 1 року,

б) середньострокові - до 3 років,

в) довгострокові - понад 3 роки

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.

2. За забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові).

3. За ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком.

4. За методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

За строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

(Див. таблицю 1.2.)

Таблиця 1.2.
Види кредитів
Критерій
Вид кредиту (позички)

1. Роль банку (кредитор або позичальник).
-Активний

-Пасивний

2. Термін.
-До запитання (огульний)

· -Строковий, короткостроковий, середньостроковий

· довгостроковий

3. Призначення.
- Позички торговим і промисловим операціям

- Позички під нерухомість

- Позички приватним особам

- Позички фінансовим підприємствам

- Позички фермерам

- Позички на придбання або збереження цінних паперів

- Інші позички

4. Ціль.
-На збільшення капіталу (виробничих фондів)

-На тимчасове накопичення засобів

-На споживчі цілі населенню (споживчий)

5. Наявність і характер забезпечення.
-Бланковий (незабезпечений)

- Забезпечений заставою товарів або інших цінних паперів (ломбардний) гарантійним зобов'язанням або поручництвом

6. Засіб.
- Кредит грошима

- Кредит за допомогою акцептування векселя позичальника

7. Ступінь ризику.
- З найменшим ризиком

- З підвищеним ризиком

- З граничним ризиком

- Нестандартний



Найважливішим елементом кредитної політики банку є використовуваний їм інструментарій для задоволення потреб клієнтів у позикових коштах, виражений у видах, що видаються банком позичок (кредитів): Чим різноманітніше цей інструментарій, тим повніше можуть бути задоволені індивідуальні потреби клієнтів. Водночас на вибір банком кредитного інструментарію впливають не тільки потреби клієнта, але і його особливості (фінансова надійність і ін.), а також можливості й інтереси самого банку. Позички класифікуються по різних ознаках. (Див. таблицю 1.3.)


Таблиця 1.3.

Розгорнута класифікація кредитів
Критерії класифікації
Види позичок

1. Джерела притягнення.
Внутрішні (у межах своєї країни)

Зовнішні (міжнародні)

2. Статус кредитора.
Офіційні

Неофіційні

Змішані

Міжнародних організацій

3. Форма надання.
Готівково-грошова

Рефінансування

Переоформлення:

-реструктуризація

-надання нового кредиту

4. Валюта притягнення.
У валюті країни кредитора

У валюті країни позичальника

У валюті третьої країни

У ЕКЮ і СДР

Мультивалютні

5. Форма притягнення (організація).
Двосторонні

Багатосторонні:

-Сіндіцировані

-Консорціальні

-«дзеркальні»

6. Ступінь заможності повернення.
Незабезпечені (міжбанківські)

Забезпечені:

-Матеріально забезпечені (заставою), у тому числі ломбардні й іпотечні

-Бланкові (забезпечені банківськими векселями)

7. Техніка надання (притягнення)
Одною сумою

Відкрита кредитна лінія

Stand-by

Контокорентні

Овердрафтні

8. Терміни користування.
На поточні потреби (формування оборотних активів)

9. Спрямованість вкладення коштів.
Короткострокові

Середньострокові

Довгострокові

10. Економічне призначення.
Пов'язані:

· Платіжні

· Під формування запасів товарно-матеріальних цінностей, включаючи сезонні.

· Під фінансування виробничих витрат

· Розрахункові(урахування векселів)

· Під фінансування інвестиційних витрат

· Споживчі

Проміжні

Незв'язані (без вказівки об'єкта кредитування в кредитній угоді)

11.Ступінь концентрації об'єкта кредитування.
Під одиничну потребу

Під сукупну потребу

Під укрупнену потребу

12. Вид процентної ставки.
З фінансованою ставкою

З плаваючою ставкою

Із змішаною ставкою

13. Форма погашення.
що погашаються одною сумою

що погашаються через рівні проміжки часу рівними частками

що погашаються нерівними частками

14. Юридична підпорядкованість кредитних операцій.
Що підкоряються законодавству країни - кредитора

Що підкоряються законодавству країни – позичальника

Що підкоряються законодавству третьої країни





2. Етапи видачі кредиту

Процедура надання кредитів складається з трьох етапів.

2.1. Підготовчий етап

На підготовчому етапі кредитний працівник вивчає можливість надання кредиту.

Кредитний працівник проводить переговори з потенціальним позичальником (для юридичних осіб - з керівниками або відповідальними працівниками) для отримання інформації щодо особливостей його господарської діяльності, ринків збуту продукції або послуг, оцінює рівень компетентності та порядності керівництва позичальника, його наміри щодо використання та повернення кредиту.

Під час переговорів кредитний працівник повинен визначити ціль кредитування, узгодити з позичальником вид кредиту та умови його надання ( суму, плату, термін, забезпечення), окреслити можливі шляхи повернення кредиту та виконання всіх інших умов кредитного договору.

Після переговорів для отримання більш повної картини про діяльність потенційного позичальника кредитний працівник разом з представником служби безпеки банку повинен його відвідати та перевірити відомості, отримані під час переговорів, впевнитися в наявності заставленого майна під час перевірки на місці із складанням відповідного акту, підписаного обома сторонами (якщо воно пропонується в забезпечення кредиту).

Якщо позичальник вже кредитувався у філії банку, кредитний працівник повинен ознайомитись з попередніми кредитними справами для вивчення кредитної історії, тобто своєчасності та повноти виконання позичальником його попередніх зобов’язань перед банком.

В разі доцільності продовження роботи з потенційним позичальником кредитний працівник консультує його щодо формування необхідного пакету документів для розгляду кредитного проекту та забезпечує перевірку наданих документів в разі отримання їх від позичальника .

Перелік документів, які повинен отримати від позичальника кредитний працівник:

- звернення позичальника до відділення банку за кредитом;

- заявка на одержання кредиту (додаток №1) ;

- клопотання власника господарського товариства на одержання кредиту ( додаток №2) ;

- копії нотаріально завірених юридичних документів щодо створення підприємства і предмету його діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію), щодо повноважень підприємства виступати гарантом, поручителем, отримувати кредити, виписку із установчих документів щодо повноважень керівника підприємства на підписання угод і на розпорядження майном підприємства;

- копія правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності на майно, яке пропонується в заставу;

- витяги із статутних документів поручителів або гарантів, що підтверджують право відповідних осіб укладати договори забезпечення в межах, які відповідають сумі поруки або гарантії, якщо в забезпечення кредиту пропонується порука або гарантія;

- бізнес - план;

- техніко-економічний розрахунок окупності витрат, які кредитуються (додаток №3 ) ;

- план техніко-економічного обгрунтування (розрахунку) кредитної пропозиції (додаток № 4 ) ;

- баланси за попередні роки та квартали поточного року, а також на останню звітну дату з необхідними розшифровками дебіторської і кредиторської заборгованості, звіт про фінансові результати діяльності підприємства ( при можливості - копії висновків аудиторських фірм, що здійснювали перевірку діяльності позичальника );

- баланси поручителів або гарантів на останню звітну дату, інформацію щодо фінансового стану та боргів перед бюджетом, якщо в забезпечення кредиту пропонується застава або гарантія;

- дані про грошові потоки позичальника (додаток №5) для доповнення аналізу фінансового стану клієнта та визначення джерел погашення кредиту;

- копії контрактів і договорів, які складають основу кредитного проекту:

· підтверджують цільове використання кредиту;

· свідчать про узгодження термінів надходження та розміру виручки від реалізації (послуг, продукції тощо) з термінами повернення та розміром кредиту та відсотків;

- висновок (акт) організації, що здійснила незалежну експертну оцінку щодо реальної вартості нерухомості та/або транспортних засобів, які передаються в заставу. Майно повинно бути оцінене незалежними експертами, які мають відповідні ліцензії (або використовуються дані БТІ і нотаріальних органів щодо вартості майна).

В разі відсутності цього документу експертизу майна може здійснювати банк .

Для розгляду можливості надання довгострокових кредитів додатково до переліку документів, визначених вище, кредитний працівник отримує від позичальника:

· проектно-кошторисну документацію, розглянуту і затверджену в установленому порядку;

· контракт на будівництво;

· документи на право землекористування;

· позитивне рішення екологічної експертизи;

· план технічного переозброєння виробництва;

· проект технічного переозброєння діючого підприємства;

· інші нормативні акти, які підтверджують додержання законодавства по будівництву і відповідних рішень центральних і місцевих органів влади.

Якщо за кредитом звернулось підприємство, майно якого знаходиться у загальнодержавній або комунальній власності та щодо якого прийнято рішення про приватизацію, необхідно враховувати наступне.

З моменту прийняття такого рішення підприємство не має право отримувати кредит в сумі, що перевищує середньорічний розмір отриманих ним кредитів за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, без письмового дозволу на це відповідного державного органу приватизації.

Для розгляду можливості надання кредиту в такому випадку на додаток до документів, вказаних попередньо:

- від позичальника, майно якого знаходиться у загальнодержавній власності, необхідно отримати лист від регіонального відділення Фонду державного майна (або безпосередньо Фонду державного майна ) з дозволом на одержання кредиту;

- від позичальника, майно якого знаходиться у комунальній власності, необхідно отримати лист від органу місцевої виконавчої влади (або місцевого самоврядування) з дозволом на одержання кредиту.

Надання кредитів в іноземній валюті здійснюється з врахуванням діючих законодавчих та нормативних актів з питань валютного регулювання .

На підставі наданих документів заповнюються дані таблиць, які передбачені у додатку № 6.


2.2. Етап розгляду кредитного проекту та оцінки кредитоспроможності та фінансового стану позичальника


На цьому етапі працівники філії банку здійснюють всебічне вивчення суб’єкта та об’єкта кредитування та оцінку ризиків по позиці на підставі таких джерел інформації:

- офіційно наданих позичальником в банк документів;

- матеріалів щодо клієнта, отриманих із архівів банку (при наявності “кредитної історії” клієнта);

- відомостей, які можуть бути отримані від служби безпеки банку, від контрагентів потенційного позичальника, податкових адміністрацій, інших банків та інших джерел згідно “Інструкції про порядок збору, аналізу та використання оперативної економічної інформації”, затвердженої Правлінням банку 10.03.99 № 86 к) ;

- різних статистичних відомостей із загальних збірників, довідників, відомості з преси.

Кредитний працівник здійснює:

n експертизу кредитного проекту;

n аналіз фінансового стану клієнта;

n прогнозний аналіз грошового потоку клієнта.;

n підготовку схеми руху кредитних коштів.


2.2.1 Експертиза кредитного проекту


проводиться з метою визначення його окупності та можливості своєчасного погашення кредиту разом з відсотками в результаті отримання економічного ефекту від впровадження (здійснення) проекту в терміни, які відповідають термінам кредитування.

На цьому етапі здійснюється детальний аналіз кредитних заявок, тобто:

- визначається ціль кредитування (на нове виробництво або на існуюче, на покриття обігових або основних засобів) та строк відволікання ресурсів;

- перевіряється коректність розрахунку суми кредиту шляхом аналізу техніко-економічного обгрунтування разом з відповідними документами;

- перевіряється обгрунтованість термінів погашення кредиту (більш детальний аналіз здійснюється при прогнозному розрахунку грошових потоків клієнта ;

- детально аналізуються доходи, що передбачаються від кредитної угоди, та витрати, пов’язані з кредитним проектом, відповідність рівня процентної ставки за кредитом рівню ризику, який несе банк (витрати по залученню ресурсів, формуванню страхового резерву, страхуванню ризику неповернення кредиту).

Для розгляду довгострокових проектів обов’язкове здійснення банком техніко-економічної експертизи.


2.2.2 Аналіз фінансового стану клієнта


(на підставі “Методики оцінки фінансового стану та визначення класу позичальника”) проводиться з метою оцінки його платоспроможності. Слід звернути увагу, що оцінка кредитного проекту здійснюється не тільки з урахуванням наявного фінансового стану замовника, а з прогнозуванням майбутніх змін, керуючись принципом “середніх” очікувань. Тобто обраховується “оптимістичний ” прогноз, коли обставини складаються в найкращому варіанті, та “найгірший” прогноз і приймається середнє значення.

При наданні кредиту під поруку або гарантію необхідно здійснювати також аналіз фінансового стану поручителя або гаранта.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану потенційного позичальника є його бухгалтерські звіти.

В результаті розгляду звітів визначаються кількісні параметри, що характеризують господарчу діяльність позичальника:

- ліквідність ;

- економічну та фінансову стабільність;

- прибутковість (рентабельність);

- перспективи грошових потоків.

Перші три параметри характеризуються системою фінансових коефіцієнтів - коефіцієнти ліквідності, покриття, забезпечення власними коштами, дохід на капітал та інші.

Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності визначається відношенням суми залишків по статтях грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми залишків по непогашених кредитах та поточної кредиторської заборгованості. Він характеризує наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути негайно погашені швидколіквідними грошовими коштами та цінними паперами, тобто здатність позичальника швидко розрахуватись за своїми зобов’язаннями.

Коефіцієнт загальної ліквідності визначається відношенням загальної суми поточних активів (розділ II + розділ III) до загальної суми фінансових і поточних зобов’язань. Бажано, щоб цей коефіцієнт перевищував одиницю. Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних засобів для повної ліквідації своїх боргових зобов’язань.

Коефіцієнт платоспроможності визначається відношенням суми поточних активів до суми поточних зобов’язань. Це дає можливість визначити спроможність підприємства щодо погашення ним своїх короткострокових зобов’язань.

Різниця між сумами поточних активів і поточних зобов’язань визначає величину оборотного (робочого) капіталу. Цей показник свідчить про те, наскільки господарська діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами.

Падіння коефіцієнтів ліквідності в порівнянні з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

До показників економічної стабільності відносяться оборотність запасів, оборотність дебіторської заборгованості, оборотність кредиторської заборгованості та інші.

Оборотність запасів визначається відношенням суми середніх залишків запасів до виручки від одноденної реалізації продукції. Цей коефіцієнт відображає забезпеченість виробничого циклу необхідними обіговими коштами.

Оборотність дебіторської заборгованості обчислюється відношенням суми середніх залишків дебіторської заборгованості до виручки від одноденної реалізації. Це співвідношення свідчить про швидкість вивільнення коштів із дебіторської заборгованості.

Оборотність кредиторської заборгованості визначається відношенням суми середніх залишків кредиторської заборгованості до одноденних витрат на придбання запасів. Показник відображає швидкість погашення кредиторської заборгованості.

Не менш важливими в аналізі є коефіцієнти фінансової стабільності і фінансової незалежності (автономії), коефіцієнт маневреності власних коштів.

Коефіцієнт фінансової стабільності визначається відношенням суми власних коштів до позикових. При одержанні високого коефіцієнта (більше одиниці) не варто на цьому заспокоюватись і припиняти аналіз. Високий коефіцієнт фінансової стабільності сам по собі не є ознакою цілковитого благополуччя.

Коефіцієнт фінансової незалежності обчислюється відношенням суми власних коштів до валюти балансу.

Зворотним до коефіцієнту стабільності є коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, який характеризує розмір залучених коштів на 1 гривню власних коштів.

Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.

Важливим показником, що характеризує ефективність діяльності підприємства є рентабельність виробництва.

Рентабельність визначається як співвідношення прибутку до обсягу реалізації або другого кількісного показника.

Під час проведення експертизи кредитного проекту та здійснення аналізу фінансового стану клієнта кредитний працівник повинен звернути увагу на необхідність спрямування на здійснення кредитного проекту власних коштів позичальника.

Необхідно надавати перевагу кредитним проектам, на здійснення яких позичальник спрямовує не менше 30 % власних коштів, тобто співвідношення банківського кредиту та власних коштів позичальника у вартості кредитного проекту складає 70% на 30 % .


2.2.3. Прогнозний аналіз грошових потоків клієнта


на період кредитування до повного погашення кредиту разом з відсотками (додаток № 5 “Прогноз грошових потоків позичальника”) проводиться для доповнення аналізу фінансового стану клієнта та визначення джерел погашення кредиту. Аналіз руху грошових коштів позичальника є найбільш важливим для кредитного аналізу, оскільки надходження грошових коштів є безпосереднім джерелом погашення кредиту.

Аналіз грошових потоків клієнта має на меті оцінку кредитного ризику на підставі звітних показників. Він побудований на порівнянні надходжень і витрат за даний період.

Стійке перевищення надходжень над витратами протягом визначеного періоду дозволяє оцінювати клієнта як кредитоспроможного. В разі різких коливань такого перевищення або у випадку зворотного співвідношення - перевищення витрат над надходженнями - ризик неповернення кредиту підвищується.

Треба аналізувати рух коштів з питань прозорості розрахунків; стану платежів в реальних грошах і порядку бартеру; стану грошових надходжень в національній та вільноконвертованій валютах; обсягу кредитування в національній та вільноконвертованій валютах; спрямування коштів через свої дочірні або посередницькі фірми; в яких комерційних банках мають рахунки дочірні та посередницькі фірми; мотиви відкриття рахунків в цих банках; обсяг спрямування коштів на рахунок головного позичальника кредиту; відповідності розміру кредиту розміру грошових надходжень на рахунок, відкритий у банку, що надає кредит; в якій мірі кредитні кошти осідають на рахунках інших комерційних банків, що обслуговують дочірні та посередницькі фірми позичальника.

Під грошовими потоками підприємства необхідно розуміти надходження і платежі грошових коштів та їх еквівалентів за визначений проміжок часу. Грошові кошти включають кошти в касі підприємства та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є фінансові інвестиції в підприємство. Еквівалентами грошових коштів можна вважати також розміщення вільних грошових коштів у вигляді депозитних сертифікатів на короткий термін.

Аналіз руху грошових коштів позичальника проводиться станом на сьогодні, аналізується минулий період та прогнозується їх рух на майбутній.

Аналітичний прогноз може бути зроблений у декількох варіантах, основаних на певних гіпотезах. Наприклад, може бути передбачений як максимальний обсяг реалізації, так і мінімальний.

Рух грошових коштів необхідно вивчати у співставленні зі звітом про фінансові результати, про рух грошових коштів та з балансом. Прогноз грошових потоків надходжень і витрат порівнюється із фактичними даними за минулий період. Наприклад, при розгляді можливості надання кредиту на 6 місяців, аналізується минулий період не менше 6 місяців.

У разі очікування високого рівня інфляції у період, на який запрошується кредит, всі розрахунки необхідно коригувати на очікуваний рівень інфляції. Слід врахувати, що очікуваний рівень інфляції знецінить власні кошти підприємства, що призведе до відповідного погіршення фінансового стану.


2.2.4. Підготовка схеми руху кредитних коштів

між позичальником та його партнерами із зазначенням банків, через які проходитимуть грошові потоки.

Мета банку в роботі з підприємствами, яким надається кредитна підтримка – забезпечити успішне виконання проекту, який кредитується, в тому числі за рахунок концентрації коштів на рахунках його партнерів в Промінвестбанку. Це дозволить виключити ризик нестабільності інших банків, що задіяні в розрахунках. Для цього переважною умовою надання кредиту повинна бути наявність у позичальника основних поточних рахунків в установі банку, яка надає кредит. Вказані рахунки повинні бути задіяні для проходження через них основних грошових потоків клієнта та перерахування позичкових коштів (за товари, послуги) переважно контрагентам, які обслуговуються в установах Промінвестбанку, тобто відкриття поточних рахунків його партнерів по бізнесу в установах Промінвестбанку.

При розгляді кредитного проекту необхідно простежити грошові потоки між позичальником та його дочірніми і посередницькими структурами. З метою не допустити відволікання коштів позичальника через дочірні та посередницькі структури, працівник обслуговуючої позичальника установи банку повинен постійно контролювати грошові взаємовідносини між ними.

Кредитний працівник разом з працівниками служби безпеки банку та юридичного підрозділу (та працівниками інших підрозділів, якщо вони призначені керівником установи банку для визначення ліквідності забезпечення кредиту), повинні впевнитись у можливості реалізації забезпечення як додаткового шляху погашення кредиту та відсотків. Вартість застави повинна перевищувати суму кредиту щонайменше у 2 рази.

Визначення заставної ціни майна здійснюється банком та позичальником з врахуванням висновків незалежної експертної оцінки, зафіксованих у акті. При цьому заставна ціна може бути меншою за ціну, визначену експертизою, оскільки банк може передбачити особливість впливу ринкових факторів та витрат, пов’язаних з реалізацією.

Заставодавець має бути власником майна, що приймається під заставу, або мати право повного господарського володіння чи оперативного управління цим майном, що визначається Статутом або відповідним чином оформленим дорученням

- до документів, що підтверджують право власності на заставлене майно, відносяться правовстановлюючі документи, вказані в Додатку № 1 до “Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб”, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.98 р.;

- для перевірки наявності у заставодавця права власності на об’єкти нерухомого майна на момент звернення за отриманням кредиту, окрім правовстановлюючого документа необхідно вимагати від заставодавця надання довідки - характеристики Бюро технічної інвентаризації, виданої не пізніше двох тижнів до звернення позичальника до банку за отриманням кредиту.

- якщо у заставу пропонуються транспортні засоби, необхідно вимагати у заставодавця свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (в залежності від виду транспортного засобу таке свідоцтво видається уповноваженим органом на підставі правовстановлюючих документів на цей засіб).

- при заставі акцій відкритих акціонерних товариств необхідно вимагати у заставодавця сертифікати акцій, виписку з реєстру власників іменних цінних паперів.

Предмет застави має бути таким, що:

n вільно відчужується (тобто не повинен бути під арештом, на нього не повинно бути звернуто стягнення, не знаходиться в оренді у третьої особи, тощо);

n вартість якого можна реально оцінити;

n яке може довго зберігатися та зберігання його відносно недороге;

n реалізувати яке можна в найкоротший термін.

Не можуть бути предметом застави:

- національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

- вимоги, що мають особистий характер (тобто права, що не мають майнового змісту та не можуть бути відчужені від носіїв-наприклад, авторське), а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;

- об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають в процесі корпоратизації;

- майно і кошти благодійних організацій;

- приватизаційні папери.

Виходячи з вимог законодавства про заставу, приватизацію та про казенні підприємства, для запобігання надмірного ризику при реалізації предмету застави, основні фонди казенного підприємства не повинні прийматися у заставу. Інше майно казенного підприємства може передаватися таким підприємством у заставу без дозволу органу, уповноваженого управляти цим майном, якщо інше не передбачено Статутом цього підприємства.

Недоцільно приймати в заставу:

- промислове та торгівельне обладнання із строком експлуатації або виготовлення понад 5 років;

- основні фонди виробничого призначення (крім майнових комплексів), які не можуть бути виділені в окремо розташовані одиниці і не мають незалежного енерго-, водо-, теплопостачання та під’їзних шляхів;

- автомобілі із строком випуску понад 3-5 років та пробігом: для автомобілів іноземного виробництва - понад 150 тис.км., республік колишнього СРСР - понад 70 тис км.;

- оргтехніку та побутову техніку строком виготовлення чи експлуатації понад 2 роки;

- залежалі (понад 1 року) товарні запаси, залежала сировина та товари в обігу та переробці, які не користуються попитом;

- майнові права по договорах (контрактах), дебіторська заборгованість по яких є простроченою;

- будинки або квартири, що знаходяться в приватній власності заставодавця, якщо в них проживають та прописані неповнолітні діти і інваліди.

Предмет застави не повинен бути переданий у заставу по інших зобов’язаннях позичальника, або бути предметом інших зобов’язань, в т.ч. договору оренди чи лізінгу. Щодо рухомого майна, цю обставину необхідно перевірити за допомогою Державного реєстру застав рухомого майна, а щодо нерухомого - за відомостями державних нотаріальних контор. Одночасно, в договорі застави з банком повинно бути обов’язково передбачено, що наступні застави майна, яке передано у заставу банку, не допускаються.

Предмет застави, що залишається у володінні заставодавця, має бути застрахований ним на користь банку.

В разі, якщо предмет застави знаходиться у спільній (колективній) власності, необхідно отримати дозвіл співвласника майна (наприклад, по майну господарських товариств, майну, яке є спільною власністю подружжя) на передачу його у заставу. При наданні у заставу квартири потрібна нотаріально завірена згода членів сім’ї заставодавця, що проживають у цій квартирі.

З метою збереження заставленого майна необхідно:

- по нерухомості та транспортних засобах одночасно з нотаріальним посвідченням від
Категория: Банковское дело | Добавил: Admin (15.11.2007)
Просмотров: 853 | Рейтинг: 0.0/0 |

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта

Статистика



Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2016
Сайт управляется системой uCoz