Конституція США - Право - Каталог рефератов - Рефераты на отлично
Воскресенье, 11.12.2016
Рефераты на отлично
Меню сайта
Категории рефератов
Аудит
Банковское дело
БЖД
Биология
Бухгалтерский учет
Военная кафедра
География
Государственное управление
Иностранные языки
История
Информатика
Культура
Литература
Логика
Маркетинг
Музыка
Педагогика
Политология
Право
Психология
Религия
Социология
Философия
Финансы
Экология
Экономика
Наш опрос
На какую тематику рефератов нужно побольше
Всего ответов: 599

Главная » Статьи » Право

Конституція США

"Конституція США"
ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ I

ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ США (1787р) 6

РОЗДІЛ II

КОНСТИТУЦІЯ США

2.1ПРИНЦИП ПОДІЛУ ВЛАДИ 15

2.2ФЕДЕРАЛІЗМ і СУВЕРЕНІТЕТ 19

РОЗДІЛ III

КОНСТИТУЦІЯ І ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 21

ВИСНОВОК 23

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 25


We the people of the United States, in order to form a more perfect Union, establish Justice, insure domestic Tranquility, provide for the common defense, promote the general Welfare, and secure the Blessings of Liberty to ourselves and our Posterity, do ordain and establish this Constitution for the United States of America".[1]
ВСТУП

Вибір теми данної роботи підказаний її актуальністю. Після розпаду Радянського Союзу на окремі держави перед народами кожної з них повстало питання про конституцію – основний закон, за яким незалежна держава буде жити й розвиватися.

Попередні конституції республік СРСР, написані чиновниками на зразок "Сталінської конституції" 1936 року, навіть з численними виправленнями, не можуть бути пристосовані для самостійних держав. Виникла потреба у нових конституціях, для створення яких, вкрай необхідно і дуже важливо знати історію становлення конституційного устрою інших держав, що пройшли цей шлях раніше.

Завдання даної роботи прослідкувати становлення конституційної системи на прикладі однієї з найбільш розвинених та передових світових держав – Сполучених Штатів Америки. Американський народ живе за положеннями своєї конституції вже понад 200 років, практично не змінюючи її. Відсутність виражених змін у конституції свідчить про оптимальність прийнятих законів. Не тільки професіоналізм та грамотність відзначають авторів цього зводу законів. В ньому сконцентровані знання, мудрість та культура останніх віків розвитку людства, високе почуття справедливості. Статті Конституції містять чіткі формулювання, які не надають можливості порізному їх трактувати.

Нова Конституція грунтувалася на трьох джерелах. По-перше, на ідеях французького Просвітництва XVIII в., насамперед Вольтера, Руссо, Монтеск'є. По-друге, на британських традиціях парламентаризму, верховенства закону, свободи особи, що знайшли своє "оформлення" у теоріях Гоббса і Локка. По-третє, на власному історичному досвіді молодих американських колоній і штатів, відображених в ідеях Джефферсона, Мэдисона, Гамільтона й інших "батьків фундаторів".

Маючи настільки солідну теоретичну базу, Конституція не явилася "сухим" документом, зрозумілим лише обраним політикам - навпаки, вона свідомо написана простою і доступною мовою, адже, на думку її творців, Конституція існує насамперед для народу, а вже потім - для уряду, виконавця волі останнього.

Конституція США відрізняється логічністю і ясністю побудови, лаконізмом, без зайвої деталізації. Вона складається з 7 статей, розділених на частини.

Перші три статті встановлюють форми влади: Законодавчої (Конгрес, що складається із Сенату і Палати Представників), Виконавчої (Президент) і Судової (Верховний Суд).

Стаття 4 визначає відношення між штатами, а також між штатами і федеральним урядом.

Стаття 6 близька до неї за змістом, оскільки характеризує природу і роль Конституції як " вищого закону країни".

Стаття 5 передбачає порядок доповнення і внесення змін у Конституцію, а Стаття 7 - порядок вступу Конституції в силу після її ратифікації 9 штатами, тобто ¾ від 12 штатів (безштату,який відмовився брати участь у Конвенті Род-Айленда)[2]. У 1791 р. Конституцію доповнив "Білль про права" (1-10 поправки), що гарантує демократичні права і свободи людини.

Аналіз Конституції дозволяє виділити такі принципи, що визначають політичний лад і систему державної влади США:

· Верховенство влади народу і закону

· Гарантії прав і свобод людини

· Поділ влади, система стримувань і противаг

· Федералізм

· Можливість зміни і доповнення Конституції - внесення поправок

Про конституцію США у нас в Україні й інших країнах колишнього Радянського Союзу опубліковано багато наукових робіт. У них розглядається тема з точки зору зовнішньої та внутрішньої політики, економіки, юриспруденції та т.п. Особливо багато літератури виходить до ювілеїв прийняття Конституції. Так, до 200-літнього ювілею в 1987 році вийшло багато статей, особливо критичного характеру.

Критика Конституції США 1787 року з позицій сучасності не входить до завдання даної роботи.

РОЗДІЛ I
ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ США (1787р)

Хронологічні рамки теми: початок 17 століття - від початку британського колоніального правління до прийняття Конституції 1787 року включно.

Доба великих географічних відкриттів спричинила захоплення величезних територій. У їх числі був і американський континент. Першими колонізаторами Америки були Іспанія і Португалія, які захопили землі Центральної та Південної Америки з кінця 15 - 17 століть. Захоплення та початок британського колоніального правління відноситься до початку 17 століття, коли на території Північної Америки був заснований форт Джеймстаун.

На початку 18 століття Англія виявилась володаркою земель в Індії, Північній Америці. Вона відібрала у Франції Канаду. Крім того, Англія, ставши по площі території у 95 разів меншою за захоплені нею території, придбала монополію на торгівлю неграми.

Перш ніж перейти до розглядання зовнішньої політики Англії, слід дати коротку характеристику її внутрішнього становища. Англійська буржуазна революція 1640-60-х років привела до економічної влади капіталістичні елементи країни - буржуазію та збуржуазніле дворянство. Росла їх опозиція королівський владі. З другого боку, в Англії зростало зубожіння селянства, місцевої бідноти, зігнаних з земель дрібних фермерів. Англійське суспільство кипіло незадоволенням проти абсолютизму.

Нові, приєднані до Англії землі, надавали прекрасні можливості для її збагачення. Спочатку на нові землі прибували люди, що були вимушені покинути метрополію. Це – розорені селяни, дрібні фермери, боржники, а іноді навіть ув'язнені.

На початку 17 століття на американському континенті з'являються перші раби-негри. Пізніше у колонії в'їжджають вільні переселенці – люди, що залишали метрополію з політичних та релігійних міркувань. Потім – плантатори і буржуа, вільні дрібні фермери. Однорідним це суспільство не було. На соціальні протиріччя накладались протиріччя релігійні, котрі були між різними напрямками протестантизму. Все це були люди, які пізнали смак власності та підприємництва, вільні від феодальних пережитків. Соціальні протиріччя у колоніях були менш гострими, ніж у метрополії, але вони були менш сильними, ніж невдоволення англійським володарюванням. Доказом цього було збереження рабства у Декларації незалежності та Конституції США до перших поправок.[3]

Як же управлялася Англією ця величезна територія, що кипіла невдоволенням проти колоніального гніту? Система британського колоніального правління склалася до кінця 17 століття. 13 колоній управлялися губернаторами та двопалатними законодавчими зборами, підпорядкованими губернаторам. Таким чином, колонії жили за англійськими законами та підкорялися їм. Тому з самого початку у конституціоналізмі колоній зростали дві протилежні тенденції – реакційна та демократична. Перша була у тих штатах, де Англії вдалося укласти договори з акціонерами колоній. Тут придушувався усякий прояв демократії. Влада належала аристократичним та буржуазним елементам. Так було у восьми колоніях британської корони, серед яких були: Масачусетс, Вірджинія, Плімут, НьюГемпшир, Нью-Йорк, Нью-Джерсі та ін. Друга демократична тенденція зростала у колоніях, де органи управління: губернатори та генеральний суд були виборними та надане жителям колоній активне виборче право не пов'язувалося з будь-якими релігійними вимогами. Такі демократичні тенденції отримали розвиток у колонії Коннектикут у результаті впливу дисидентів, яких вигнали з Масачусетса. Ще більший демократизм мала самоврядувальна колонія Род-айленд. Тут було введено представницьку форму правління з однопалатним законодавчим органом, здійснено відділення церкви від "держави", передбачалися багаторазові вибори, право колективної та індивідуальної законодавчої ініціативи громадян, яким були надані рівні права, проведення референдумів. Була й третя група, що належала приватним власникам. Це Пенсільванія, Делавер та Меріленд.

У відповідності встановленим територіальним особливостям американського колоніального суспільства і його управлінню знаходилися і політико-правові установи в англійських колоніях. Розвивалися вони під впливом Англії, виражаючи економічні потреби колоніального суспільства.

Протягом всього періоду до проголошення незалежності 1776р. політико-економічні відносини з метрополією визначалися політикою штучного стримання розвитку капіталістичних відносин, обмеження економічної свободи буржуазії колоній, зовнішня торгівля яких повністю контролювалася Англією.

Ввесь період до американської революції англійський парламент приймає закони, які душили промисловість та торгівлю у колоніях. Вони викликали обурення в усіх верствах колоніального суспільства. Паралельно з посиленням гніту метрополії у колоніях зростає прагнення звільнитися від колоніального гніту. З'являються об´єднуючі тенденції, що виявились у встановленні конфедеративних відносин. Першорядною формою об´єднуючого руху у колоніях була конфедерація – союз незалежних держав. Боротьба за незалежність у Північній Америці носила характер буржуазної революції. Відбуваючись між англійською і Великою французькою революціями, вона має ряд особливостей. Перша – американській революції не передував феодальний лад. Пояснити це можна тим, що поток колоністів складався з буржуазних чи збуржуазнілих елементів. Американське суспільство не знало спадковитої аристократії, поміщиків та кріпаків, державної демократії привілейованого духовенства. Це суспільство було демократичним за своїм духом, настроями та переконаннями. Це була буржуазна революція у суспільстві, яке вже пережило одну буржуазну революцію. Друга особливість американської революції у тому, що вона переслідувала національно-визвольну мету. Це була боротьба з британським колоніальним гнітом, коли національно-визвольний рух переріс у війну за незалежність.

Ми не будемо зупинятися на ході американської революції, виділяючи з неї тільки події, що стосуються подальшого розвитку конституційного ладу в Америці.

5 вересня 1774 р. у Філадельфії зібрався Перший Континентальний Конгрес, в якому були представлені майже всі колонії (окрім Джорджії). Серед делегатів були Джордж Вашингтон, Бенжамін Франклін, Джордж Адамс. Рішення Конгресу проголошували розрив з британською Метрополією. Фактично це означало початок війни[4].

10 травня 1775 року у Філадельфії зібрався Другий Континентальний Конгрес. У прийнятій декларації лунав заклик взятися за зброю, об'єднати війська колоній. Очолив армію Джордж Вашингтон. Почалася війна за незалежність.

На подальший хід революційних подій значно вплинула Декларація прав Вірджінії (Декларація незалежності), яка стала одним з найважливіших документів у становленні американської конституції. Саме її мав наувазі К.Маркс, коли у листі до А. Лінкольна писав про Америку , як про країну, де виникла вперше ідея великої демократичної республіки, де була проголошена перша декларація прав людини та було дано перший поштовх європейській революції 18 століття. Декларація проголосила, що люди по природі своїй в однаковій мірі вільні і незалежні, вибір рішення та спосіб його сповідання "можуть бути визначені тільки розумом та переконанням, а не силою та насильством"[5].

У декларації проголошувалося, що вся влада перебуває у народі та твориться народом, а правителі є слугами народу та несуть перед ним відповідальність.

У ст.3 Декларації було закріплено право народу на зміну уряду, його повалення, якщо від буде діяти всупереч інтересам народу. Унікальною особливістю Декларації було положення про те, що "свобода друку є одним з оплотів волі взагалі, і вона ніколи не може бути обмежена ніким, крім деспотичного уряду"[6].

4 липня 1776 р. Третім Континентальним Конгресом була затверджена Декларація незалежності. Документ цей був написаний Т. Джеферсоном та відіграв велику роль у розвитку американської демократії та конституціоналізму. За Версальським миром 1783р. Англія визнала незалежність США.

Проголошення декларації незалежності бувших англійських колоній "вільними та незалежними штатами" означало появу на Атлантичному узбережжі Північної Америки 13-ти незалежних суверенних держав. Це ще не були Сполучені Штати Америки у сучасному розумінні цього слова, як єдина федеративна республіка, хоч у Декларації вже була назва "Сполучені Штати Америки".

У Декларації було проголошено: "Ми вважаємо самоочевидними наступні істини: що всі люди створені рівними та наділені "Творцем" визначеними невід'ємними правами".[7]

Хоч Декларація замовчувала питання про рабство, принцип рівноправності вона розповсюдила не на всіх людей, а тільки на білих чоловіків - власників, таким чином, корінні жителі Америки - індіанці, хоч і не були рабами, не включалися в політичну спільність, як і раби.

Не дивлячись на обмеженість ряду положень Декларації, значення Американської революції, яку вона увінчувала, було величним: завоювання незалежності, створення єдиної федеративної республіки, конституційне затвердження буржуазних прав та свобод. Вона була найбільшим етапом у становленні американського конституційного ладу. Після війни перед Сполученими Штатами постала необхідність вирішення внутрішніх проблем. Це були: переборювання економічних труднощів та вжиття заходів по укріпленню державно-політичного устрою. Від їх рішення залежала доля досягнутої незалежності.

У чому полягали та чим були викликані економічні труднощі?

Американська економіка знаходилась у важкому стані. Глибокий спад господарства, зруйнована сфера фінансів, посилена інфляція воєнних років загрожували крахом всій системі. Інфляція призвела до росту цін, особливо на предмети першої необхідності. Дорожнеча підняла заборгованість бідних шарів населення, положення яких було надзвичайно важким. За період війни конгрес та місцеві органи влади у штатах випустили більше ніж півмільярда паперових грошей, для того часу то була колосальна сума. Вартість паперових грошей постійно знижувалася, їх відмовлялися приймати як платню за борги та погашення податкових зобов'язань. Це означало, що ввесь тягар фінансових труднощів був перекладений на плечі народу.

Продаж сільськогосподарської продукції та ремісничих виробів був ускладнений несприятливою кон'юнктурою ринку, наповненого дешевими британськими товарами. Конкурувати з ними американський продукції було не під силу. Люди виявлялися неплатіжеспроможними, ставали боржниками. Важке економічне становище викликало обурювання у народі. Юрби бідноти, страждаючи від вилучення боргів брали участь у зборах, виступаючи з скаргами на дії судів. Такі збори отримали назву народних конвентів.

У 1782 р. у Нортгемптоні (штат Масачусетс) відбулися конвенти, які прийняли резолюції, засуджуючи вирок боржникам. Головував у цьому русі С.Елі, закликавший бідноту озброїтись та боротися за прийняття конституції. Цей рух, як і ряд інших, носив стихійний, неорганізований характер, що визначило його поразку. Так і було і з повстанням у 1787р. під керівництвом Даніеля Шейса - дрібного фермера у штаті Масачусес. Повстанці вимагали переділу землі та відміни боргів. Це було спробою народних мас вирішити економічні питання революційним шляхом. Підсумком повстання було те, що представники правлячих класів зрозуміли необхідність переглянути систему влади у бік її укріплення і централізації. Повстання було поштовхом для прискорення прийняття нової конституції. Не дивлячись на жорстоке придушення повстання Шейса, невдовзі після цього був скликаний Конституційний конвент.

Скликанню Конституційного конвенту передували події початку 1787 року, коли в Анаполісі (штат Меріленд) у лютому 1787р. відбулася конференція представників штатів. На ній обговорювалися правила внутрішньої торгівлі. Ініціатива скликання належала Віргінський законодавчій асамблеї, котра звернулася з закликом до інших штатів обрати делегатів та зібратися в Анаполісі. Делегатів, що прибули, представляли тільки 5 штатів з 13, тобто, меншість. Обговорення було вирішено не проводити. Тоді А. Гамільтон запропонував направити всім штатам звернення з закликом зібратися у травні 1787 року на конвент, щоб "привести у відповідність з насущними потребами союзу конституцію федерального уряду"[8].

Ця пропозиція була прийнята делегатами в Анаполісі та всім штатам було надіслано пропозицію зібратися для обговорення не тільки торговельних, а й інших насущних питань державного переустрою США. Під насущними питаннями народ розумів заклик - разом розробити справедливу конституцію, яка б відповідала загальним інтересам.

Нова конституція була вимогою всього суспільства. Але якщо народ чекав справедливу конституцію, яка б відповідала його інтересам, то представники заможних класів розраховували за новою конституцією встановити в країні "закон та порядок", закріпити законодавчу владу заможних, щоб позбавитися "жахів демократії, що не контролюється". Так були визначені різні тлумачення "справедливості". Один з тих, хто створював конституцію, Дж. Медісон, писав: "Ті, хто володіє власністю, а також ті, хто її не має завжди представляли різні інтереси у суспільстві. Теж саме можна сказати про кредиторів та боржників. Земельні, промислові, торговельні та грошові інтереси, а також інтереси менших груп обов'язково проявляються в цивілізованих націях та поділяють їх на різні класи, що керуються у своїх діях різними почуттями та поглядами. Регулювання цих неоднакових та суперечивих інтересів є основною метою сучасного законодавства."[9]

Делегати конституційного конвенту, що взяли на себе місію розробки нового законодавства, привласнили собі право регулювати інтереси різних класів та груп населення суворо у відповідності з інтересами багатих власників.

Перейдемо до безпосередньої діяльності конвенту по розробці Конституції США та її характеристики.

Конституційний конвент розпочав свою роботу у травні 1787 р. Складався він в основному з представників буржуазії та заможних землевласників, що закріпилися при владі в ході війни за незалежність. Так, з 55 делегатів у конвенті – 24 були банкірами й лихварями, 11 - купцями та мануфактурниками, 15 - рабовласниками.

У конвенті розгорілася боротьба з питання організації влади. Більшість делегатів була прихильниками федерального державного устрою з міцною центральною владою. Буржуазія, що закріпилася при владі, мала потребу в єдиному національному ринку. Згідно нової конституції Сполучені Штати перетворювалися з конфедерації майже самостійних штатів в єдину федеральну державу. Це перетворення на союз штатів здійснювалося для можливості проведення спільної зовнішньої політики, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, оборони та регулювання відносин як між штатами, так і між окремими громадянами.

У конституції, яку розробив конвент, законодавча влада у країні належала представницький установі - Конгресу, який складався з двох палат: Сенату та Палати представників.

Кожний штат республіки надсилав у Сенат по два депутати, які висувалися місцевими законодавчими зборами. Це були сенатори, термін повноважень яких встановлювався 6 років. Кожні 2 роки склад сенаторів змінювався на одну третину. Палата представників складалася з депутатів, які обиралися від кожного штату у відповідності з чисельністю його населення. Термін повноважень членів палати представників визначався два роки.

Виборчим правом користувалися тільки чоловіки, що досягли 21 року. У зв'язку з тим, що у кожному штаті мали місце свої конституції з різними видами обмежень у виборчих правах (ценз осідлості, вміння читати та тлумачити конституцію та ін.), кількість виборців дуже обмежувалася. З 3,5 млн. чоловік населення це право мали лише 120 тис. чол. (4,8 %). Не мали виборчого права жінки, індіанці та негри.[10]

Виконавчу владу очолював Президент. Він був головою як держави, так і уряду. Країною він управляв через секретарів, виконуючих роль міністрів, які несли відповідальність тільки перед Президентом.

Президент наділявся широкими повноваженнями. Він не тільки головував у федеральному уряді, а й був головнокомандувачем усіма військовими силами. Обирався Президент строком на чотири роки непрямими виборами: спочатку вибиралися виборники, які безпосередньо обирали Президента.

Закони розглядалися та затверджувалися в обох палатах. Кожний законопроект повинен був отримати підпис Президента, який мав право "затримуючого вето". Але, якщо палати більшістю у дві третини складу повторно підтверджували свою волю видати закон (після другого обговорення), то він міг набрати силу і без санкції Президента.

Для регулювання взаємодій між окремими штатами й громадянами, а також інших положень, що прийняті конгресом, конституцією був заснований Верховний чи Федеральний суд, який був вищою апеляційною інстанцію на рішення та вироки апеляційних судів. Верховний суд складався з голови та членів, що призначалися Президентом на все життя. Верховний суд слідкував за відповідністю закону Конституції, міг визнати чи відмінити його. Такою була структура вищих політичних організацій по Конституції 1787 року.


Категория: Право | Добавил: Admin (19.11.2007)
Просмотров: 1007 | Рейтинг: 4.0/4 |

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама

IXI - приятная реклама
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта

Статистика



Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2016
Сайт управляется системой uCoz