Діагностика готовності дитини до школи. Компоненти готовності.
Діагностика готовності дитини до школи. Компоненти готовності. Поняття шкільної зрілості. Методика Кернса-Йірасека – поєднує 3 завдання, які виявляють рівень розвитку моторики, аналітичних і синтетичних функцій кори г/м. Складається з 3 завдань: малюнок людини, змальовування короткого речення з 3 слів, змальовування крапок. Сума оцінок виконаних завдань є загальним результатом дослідження. Дитина вважається неготовою до школи, якщо сума балів перевищує 9. 9-11 балів – додаткове обстеження. Орієнтований тест шкільної зрілості ( Вербальне мислення Й. Йірасек). Дитина повинна відповісти на 20 запитань, за кожне з яких отримує бали. Загальна сума балів свідчить про рівень розвитку особистості. Високий р-нь (24 і більше), вище середнього ( 14-23), середній ( 0-13), нижче середнього ( -1 до -10), низький ( від – 11балів). “Малюнок людини” Гудінафа – шпора №35. Готовність до школи включає такі компоненти : мотиваційну, вольову, розумову, комунікативну й мовну готовність. Комунікативна готовність до школи – рівень розвитку умінь та навичок спілкування з людьми дитини 6-7 років. Мотиваційна готовність до школи – наявність у дитини, що йде до школи системи мотивів, що забезпечують високий інтерес до навчання в школі. В педагогічній і психологічній літературі поряд з терміном “готовність до школи “ вживають термін “ шкільна зрілість”. Ці терміни майже синоніми, хоча другий більшою мірою відображає психофізіологічний аспект дозрівання організму. Компоненти зрілості: 1) Інтелектуальна зрілість. Ознаки: (диференційованість сприймання ( виділення фігури з фону); концентрація уваги; аналітичне мислення ( здатність розуміти основні зв’язки між явищами); логічне запам’ятовування; сенсомоторна координація ( здатність виконувати завдання), вміння відтворювати зв’язок, розвиток дрібної моторики). 2) Емоційна зрілість ( невелика кількість імпульсивних реакцій, здатність тривалий час виконівати не зовсім цікаве завдання); 3) Соціальна зрілість (потреба дитини у спілкуванні з ровесниками і вміння підкорюватися законам дитячих груп або класу, здатність виконувати роль учня у навчальному процесі. Особистісна шкільна зрілість визначається мотивацією і складається з пізнавальних та соціальних мотивів, які утворюють внутрішню позицію школяра.
