Історичні джерела концептуальних основ психічного розвитку. Дитинство - період, якій триває від народження до повної соціальної і психічної зрілості. Це період становлення дитини повноцінним членом людського суспільства. При цьому тривалість дитинства в первісному суспільстві не рівна тривалості в епоху середньовіччя чи в наші дні. Етапи дитинства людини – продукт історії і вони також підлягають змінам, як і тисячі років назад. Проблема історії дитинства – одна з найбільш трудових в сучасній дитячій психології так, як в цій області неможливо проводити ні експерименту, ні спостереження. Прийнято вважати, що статус дитинства, дитини формується лише в 19-20ст., коли за допомогою законодавства про охорону дитинства, почався заборонятися дитячий труд. “Конвенція про права дитини “ прийнята ЮНЕСКО в 1989р. і ратифікована більшістю країн світу, направлена на повноцінний розвиток особистості дитини в кожному кутку землі. Розвиток суспільства призвело до подальшої зміни відношення до дітей. Виникла нова концепція дитини. Для педагогів 17ст. любов до дітей виражалася вже не в пустуванні і в веселощах, а в псих. інтересі до виховання і навчання. Згідно прийнятої періодизації дитинство охоплює : 1. Дитинство – від народження до одного року. 2. Дитинство раннє – від 1 до 3 років. 3. Дошкільний вік – від 4 до 6-7років. 4. Молодший шкільний вік – від 6-7 до 10-11 років.
