Психокорекція. Корекція в перекладі з латин. – це виправлення, часткове виправлення або зміни. Психокорекція – це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психологічного розвитку чи поведінки людини за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу. Усі види психокорекційних заходів можна спробувати класифікувати виходячи з визначених критеріїв. 1. За критерієм “ характер спрямованості діагностики і корекції “ (висунутим Д.Б.Ельконіним ) виділяють : - симптоматичну корекцію - це корекція симптомів.– при симптоматичній психокорекції “ мішенню “ впливу є певний симптом ( тривога, заїкуватість ) або група симптомів. - каузальну ( причинну ) корекцію. – спрямована на джерела і причини відхилень. Даний вид корекції більш тривалий за часом, вимагає значних зусиль, однак більш ефективний у порівнянні із симптоматичною корекцією, тому що ті самі симптоми відхилень можуть мати зовсім різну природу, причини і психологічну структуру порушень. 2. За характером спрямованості змісту корекції розрізняють : - пізнавальної сфери ; - особистості ;- афективно-вольової сфери ; - поведінки ;- міжособистісних відносин - дитячо-батьківських відносин.. 3.За формою роботи з клієнтом розрізняють- індивідуальну; - групову корекцію ( - у закритій природній групі ( родина, клас ), - у відкритій групі для клієнтів з подібними проблемами); - змішану (індивідуально-групову ). 4. За критерієм наявності програм виділяють : - програмовану ; - імпровізовану. 5. За характером керування, що коригує вплив : - директивну ; - недирективну. ( вони відрізняються позиціями психолога і клієнта в процесі взаємодії. У ситуації директивної позиції психолога він виступає як експерт і професіонал. У цьому випадку позиція психолога “ вища “ ніж позиція клієнта. У випадку недирективної психокорекції – психолог поряд з клієнтом виступає рівноправним учасником процесу корекції. 6. За тривалістю : - надкоротку (надшвидку ) – ( надкоротка психокорекція – триває хвилини або години і спрямована на розв’язання актуальних ізольованих проблем і конфліктів, її ефект може відрізнятися нестійкістю ); - коротку ( швидку ) – ( продовжується протягом декількох годин або днів. Вона застосовується для розв’язання актуальної проблеми, ніби “ запускає “ процес змін, що продовжується і після завершенн зустрічей); - тривалу( триває місяцями, у центрі уваги – особистісний зміст проблем. Під час корекційної роботи проробляється безліч деталей, ефект розвивається повільно і носить стійкий характер) ; - дуже тривалу( триває роками і займається сферами свідомого і несвідомого в клієнта. 7. За масштабом розв’язування задач розрізняють також загальну, чаткову і спеціальну психокорекцію. Під загальною мають на увазі заходи загальнокорекційного порядку, що нормалізують спеціальне мікросередовище клієнта, що регулює психофізичні, емоційні навантаження відповідно до вікових та індивідуальних можливостей, Під частковою розуміють набір психолого-педагогічних впливів, що представляють собою адаптовані для дитячого і підліткового віку психокорекційні прийоми і методики, використовувані в роботі з дорослими, а також спеціально розроблені системи психокорекційних заходів, основаних на ведучих для визначеного віку онтогенетичних напрямках діяльності, рівнях спілкування, способах мислення і саморегуляції. Спеціальна психокорекція - це комплекс прийомів, методик і організаційних форм роботи з клієнтом або групою клієнтів одного віку з подібними проблемами, що є найбільш ефктивними для досягнення конкретних задач. Основні принципи : ефективність і результативність психокорекційної роботи багато в чому визначається мірою дотримання під час проведення корекційних заходів основних принципів : 1. Пр. єдності корекції і діагностики; 2. Пр. нормативності розвитку ; ( нормативність розвитку варто розуміти як послідовність замінюючих один одного віків, вікових стадій оногенетичного розвитку.. При оцінці відповідності рівня розвитку людини “ віковій нормі “ і формулювання цілей корекції необхідно враховувати три характеристики : по-перше, особливості соц.ситуації розвитку, намічаючи необхідний напрямок і оптимізацію та поліпшення. По – друге, рівенб сфомованості психологічних новоутворень і їхнє значеня на даному етапі вікового розвитку. По – третє, рівень розвитку ведучої діяльності як діяльності, 3. Пр. корекції “ зверху вниз“ ; ( розкриває спрямованість корекційної роботи. В центрі уваги психолога, знаходиться завтрашній день розвитку, а основним змістом корекційної діяльності є : “ зони найближчого розвитку “ для клієнта; направлена на вчасне формування психологічних новоутворень.4. Пр. корекції “ знизу вгору “ ; ( при реалізації цього принципу в якості основного змісту коекційної роботи розглядаються вправи і тренування вже наявних психологічних вмінь 5. Пр. системності розвитку психічної діяльності ; ( задає необхідність обліку в корекційній роботі тактичних і розвиваючих задач. Системність цих задач відбиває взаємозвязок різних сторін особистості і гетерохроності ( наерівномірність ) їх розвитку. 6. Діяльнісний принцип корекції. ( визначає сам предмет застосування корекційних зусиль
