Родина Корнелюків є знаною і шанованою на Гуцульщині, вона об'єднує цілу плеяду майстрів чи не всіх різновидів народних промислів краю. Главою родини є Микола Онуфрійович Корнелюк (1942р.н.), член Спілки художників України з 1989 року. Родом з С.Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області. Там-таки закінчив восьмирічну школу, а відтак і десятирічну у Верховині. Працював у колгоспі. Творчий шлях розпочав ще в 1955 році, коли сам зіткав тематичну крайку "Перехресне". Через 2 роки, в 1957 році, увесь гуцульський одяг собі виготовив: постолики, ногавиці, гачі, вишиту хрестиком і низинкою сорочку, кєптар, баршівку. Його дружина, Ганна Іванівна Карпович (1944 р.н.), родом з Чернігівщини. Приїхала працювати в Карпати за направленням по закінченню педагогічного училища. Одружилась з Миколою Онуфрійовичем. В 1983 році подружжя придбало будинок, 1869 року будівництва, в Косові по вулиці Гоголя 40, де й мешкає по сьогодні. В другій половині 1998 року йому присвоєно інший номер - Гоголя 26. Приїхала з Чернігівщини й живе разом з подружжям Корнелюків і мати Ганни Іванівни - Надія Петрівна Медвідь (1924р.н.). Тут таки проживає наймолодша дочка Миколи Онуфрійовича - Ольга Слижук (1974р. н.) з чоловіком Василем Слижуком (1966р.н.), родом з с.Тюдів Косівського району, разом з донечкою Соломією (1994р.н.). Старша дочка Марія Корнелюк-Гривінська (1966р.н.) з чоловіком Петром Гривінським (1959р.н.), який родом із селища Єзупіль Тисменецького району Івано-Франківської області, з донечкою Дзвіною (1990р.н.) та синочком Михайлом (1992р.н.) проживають окремо від батьків, але там же, в Косові. Ольга та Марія закінчили відділ художньої обробки шкіри Косівського технікуму (нині коледжу) прикладного та декоративного мистецтва ім.В.Касіяна. Їхні чоловіки - Петро та Василь - відповідно - відділ кераміки того ж навчального закладу та Інститут менеджменту і бізнесу (м.Чернівці). Глава родини М.О.Корнелюк виготовляє увесь традиційний гуцульський одяг. Володіє секретами пошиття усього різномаїття жіночих та чоловічих головних уборів, серед яких кресані, корони, чільця, баршуки, закочанки-довбушівки. При виготовленні кєптарів, сардаків, гачів, вовняних постолів, чересів, використовує техніки сновання, ткацтва та шиття. Його дружина Ганна Іванівна - прекрасна вишивальниця. Перейняла, окрім того, знання свого чоловіка, є його хорошим помічником, майстер чи не всіх різновидів народних промислів. Її мати Надія Петрівна - також прекрасна вишивальниця. Вишиває рушники, узори для пошевок, сорочок, жіночих сумочок, скатертей. Марія Корнелюк-Гривінська вважає, що найбільше себе можна проявити у виробах зі шкіри, які відрізняються особливою фантазією і власним почерком. Такої ж думки й Ольга Слижук. Про це свідчать шкіряні постоли, сумки, папки, гаманці, пояси, футляри, портмоне. Майстерністю відзначаються і їх вишитий одяг, рушники, скатертини, занавіски, покривала, численні зразки ґеніальних композицій, незнані за рівнем художнього втілення в інших видах народного мистецтва. Гармонією виконання вражає і невід'ємний компонент вбрання, атрибут обрядів, звичаїв, вірувань. Ними є ґєрдани, силєнки, заколки з бісеру, кораликів. Серед творчих робіт Марії є керамічні тарелі з рослинною орнаментикою. Петро Гривінський займається художньою керамікою. Вдало використовуючи традиції місцевого гончарства, він створив цілу галерею історичних портретів гетьманів. Помітних успіхів досягнуто ним і в галузі скульптури малих форм, працюючи в рамках мистецтва соц-арту, соціально-публіцистична інвективність якого походить від фолькльорно-сміхової культури з її автентичним світосприйняттям. Секрети виготовлення головних гуцульських уборів легко перейняв від Миколи Онуфрійовича Василь Слижук, роботи якого - закочанки, баршівки, корони, чільця - вирізняються власним стилем, колоритом та свідчать про великі можливості імпровізації у традиційних формах. Працює також з бісером. Використовує свій безмежний талант у ткацтві. Велику увагу приділяє вишиванню українських народних узорів на полотні. Тут він вражає своєю досконалістю: вишиває обома руками . Наймолодші члени родини - Дзвінка, Василько та Соломія - пробують малювати, вишивати, силяти прикраси з бісеру. В родині Корнелюків кожен творить самостійно, але ніхто нікого не копіює, тому й вироби їхні різні. З перших днів проживання в Косові виникла необхідність у створенні приватного музею народного мистецтва Гуцульщини, як бази унаочнення власної фахової майстерності, родинних здобутків. Адже без такого підґрунтя пошуки нових форм у професійному декоративно-ужитковому мистецтві можуть знекровлюватися відсутністю етнічних рис традиційної культури народу, може загубитись і її національна самобутність, що поведе до космополітизму на кшалт загальнолюдської культури. За досить короткий відрізок часу, у 1989 році зусиллями родини і Божої допомоги було збудовано двоповерхову дерев'яну будівлю, всередині якої на площі понад 100 кв.м розмістились експонати музею, фонд якого нараховує понад 2 тисячі виробів. Члени родини брали участь у понад 50 всеукраїнських та колишніх всесоюзних виставках, які рознесли славу про цю непересічну мистецьку родину по всьому світу, розширили коло знайомств з творчими і непересічними людьми. Майстри завжди радо відгукуються на культурно-мистецькі заходи краю, де залюбки експонують свої творіння, цим самим популяризуючи незнищенну гуцульську спадщину як серед українців, так і гостей зі всього світу. Найбільш тривалою для родини Корнелюків була виставка творів своєї родини в Національному Банку України, яка тривала з 24 жовтня 1997 року до середини березня 1998 року. В серпні 1997 року музей відвідали заступник Голови Національного Банку України Олександр Кирєєв та Голова Національного Банку України Віктор Ющенко. Вони і запропонували М.О.Корнелюку організувати виставку творів родини в Національному Банку України. Подбали й про те, щоб Микола Онуфрійович та його зять Василь Слижук були забезпечені транспортом до Києва і назад, включаючи транспорт для перевезення понад 300 експонатів, забезпечили перебування майстра в столиці. В Києві з нагоди відкриття виставки вийшов друком буклет, ілюстрований кольоровими світлинами. В книзі відгуків музею знаходимо запис прем’єр-міністра України Віктора Ющенка, який засвідчує високу повагу та підтримку праці народних майстрів задля збереження й розвитку традицій мистецтва Гуцульщини: "Вражений Вашим духом, гуманізмом, турботою про майбутнє України, родини і людини. Завдячую за глибоку християнську мораль". Слід згадати і про благодійницьку діяльність Миколи Онуфрійовича Корнелюка. Так, у 1969 році він безкоштовно передав до Косівського краєзнавчого музею родинні реліквії, а також неперевершені кахлі Олекси Бахматюка, вироби з глини, колекції ткацтва, вишивок, дерев'яні хрести (18 ст.), всього понад 500 експонатів. В 1988 році він подарував персональну виставку у ФОНД МИРУ, звідки отримав подяку, яка зберігається в музеї. Члени родини виконували також народний одяг для учасників художньої самодіяльності зі Львова, Києва. Створили чимало сумок для сучасних сценічних костюмів різноманітних фольклорно-етнографічних ансамблів. Для Гуцульського народного ансамблю пісні і танцю виготовляли чільця. Цікаво дізнатись, якими є члени родини в побуті, який ведуть спосіб життя, як проводять вільний час. Всі члени родини - глибокорелігійні люди. Кожної неділі вони відвідують церкву, багато часу проводять в молитвах, читанні літератури на християнські теми, дотримуються Десяти Божих Заповідей. І за всі свої здобутки завдячують Богу, Пресвятій Трійці, Матінці Божій Святій. Переконані, що кожній людині талант дано від Бога. Життєдайну силу членам родини, а особливо М.О.Корнелюку, який віддає наполегливій праці по 16-20 годин на добу, забезпечує також продуманий розклад дня, дотримання певних норм поведінки та здоровий спосіб життя. Так, глава родини, пробуджуючись зі сну зі сходом сонця, одну-дві години проводить в молитвах. Після чого надворі обливається холодною водою, витираючись опісля лляним рушником. Одягнувшись, деякий час бігає, розігрівається. Для обличчя робить спеціальний масаж лляним рушником, вмоченим у гарячу воду. Окрім того, завжди розминає тіло, адже більшість роботи сидяча. Серед вживаної їжі переважаючими є традиційна гуцульська бринза, вурда, кулеша, капусняк, пироги, картопляні вироби, а з напоїв - чаї зі звіробою, листя липи, калини, малини, а також гуслянка, яку вони приготовляють наступним чином. До збанка води, об'ємом 3 літри, додається 6-8 столових ложок вистояного 6 місяців квасного молока. Все це змішується й отримується напій. Вкрай обмеженими в щоденному раціоні М.О.Корнелюка є м'ясні вироби. Алкогольних напоїв взагалі не вживає. Від головних болів, підвищення температури тіла вживає бринзу з часником. Кожної середи та п'ятниці глава родини постить, вживаючи при цьому лише картоплю, олію з льону, сіль та воду. У вільний від роботи час М.О.Корнелюк грає на багатьох інструментах: скрипці, цимбалах та ін., при цьому співаючи гуцульських народних пісень. Серед улюблених є і така : Та заспіваймо, милі браття, Відтепер до рана, Єк си будем розходити, Щоби нам не банно Єк си будем розходити, Цвітки заберемо, Та най верба грушки родить, Ми си ще вернемо Відомо, що старша дочка Миколи Онуфрійовича Марія, окрім мистецтва захоплюється літературою, полюбляє поезію. Ще навчаючись у Перехреснянській восьмирічній школі, була активним юнкором верховинської газети "Світанок". Пише вірші, захоплюється творчістю таких українських поетів, як Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Неоніла Стефурак. Поезія і мистецтво гармонійно доповнюють одне одного.
