Розкриття та характеристика стилів у мистецтві: бароко, готика, класицизм українське бароко.
Бароко - (іт - вигадливий, примхливий, чудернацький) -стиль у мистецтві і літературі низки країн кінця XVI-XVIII ст., що був започаткований в Італії і для якого є характерними: підкреслена урочистість: підвищена мальовничість; пишність; декоративність; примхливість; контрастність, динамічність композиції; алегоричність, символічність, ускладненість форми, химерність, елементи гротеску). Українське бароко XVII ст. нерідко називають козацьким. Це, звичайно, перебільшення, але якась частина істини у такому визначенні є, оскільки саме воно, козацтво, було носієм нового художнього смаку. Відомо чима¬ло видатних творів архітектури і живопису, створених на замовлення ко¬зацької старшини. Взяти до уваги хоча б Георгієвський собор в Києві, збу¬дований в 1698-1707 рр. стародубським полковником М.Миклашевським, або собор Успіня Божої Матері Києво-Печерської лаври, побудова¬ний у ХУІІ-ХУІІІ ст. Оцінка культурного, духовного життя України ХУІІ-ХУІІІ ст. буде непов¬ною, якщо не згадати ім'я гетьмана Івана Мазепи. Завдяки його щедрій десниці заново відродилися і побачили світ такі пам'ятки нашої культури, як Чернігівський колегіум, Троїцька церква на Роменщині, Святодухівський собор на Сумщині. Ім'я Івана Мазепи навіки увійшло в історію україн¬ської культури. Свідченням цього є численні панегірики, написані на його честь. На культурному небосхилі епохи бароко засяяли імена викладачів Києво-Могилянської академії, адже саме сподвижники української науки творили для світової літератури зразки національного барокового пись¬ма. Назавжди в історію літературного процесу увійдуть імена Петра Моги¬ли, Івана Галятовського, Стефана Яворського, Кирила Транквіліона-Ставровецького, Івана Величковського. У літературі бароко простежується захоплення «космічними» темами і образами, прагнення до відтворення повної картини світу або його окре¬мих частин. Найцікавіша тема - Всесвіт та його вплив на людські долі. Розквіт цього напрямку в Україні привів до поширення і збагачення на¬ціональної літератури, оскільки письменники запозичували елементи польської і новолатинської літератур. Очевидним є жанрово-видове зба¬гачення, адже ще з часів полемічної літератури в православно-слов'янсь¬кому світі простежується вироблення своєрідної літературно-риторичної традиції. Значна увага почала приділятися українському фольклору, з яко¬го митці черпали символи для своїх творів. Класицизм (лат. взірцевий) - напрям у європейській літературі XVII-XVIII століть, що був започаткований у франції з орієнтацією на естетичні норми й зразки античної класики; митці намагалися осягнути красу, як до¬сконалу форму, прагнули до правильності й нормативності творчості у відповідності з системою законів і правил класицизму. Його визначальною ознакою був раціоналізм, який вимагав будувати твори на засадах розуму, ігноруючи особисті почуття людини. ґвітдля класицистів є статичним і тотожним вічності, у ньому немає міс¬ця спонтанним рухам, які перетворюють буття в процес, в гераклітівську «річку», тому в ньому немає місця закону відносності. Під «природою» ро¬зуміють не стільки світ фізичний, скільки суспільний і моральний. Людина, її вчинки, пристрасті і почуття повинні служити державницькій ідеї, тому філософи його трактували як «мистецтво суспільного порядку і політичної стабільності». Поняття «ідеї» в естетиці класицизму було основним. Естетичний ідеал класицизму: відтворення в художніх образах і карти¬нах уявлення письменника про раціонально організовану державу (абсо¬лютна монархія); громадянина, що підпорядковує свої почуття розумові, особисті інтереси - інтересам держави; єдність людини і держави; спря¬мованість взаємин між громадянами на виконання і захист її інтересів -тільки громадські стосунки між людьми- В Україні класицизм майже не розвинувся і проіснував недовго. До цьо¬го призвели дві причини: романтична українська душа не приймала раціо¬нальні настанови жорстко унормованої поетики класицизму; відсутність національне свідомої шляхти, вищого духовенства, які б виношували ідею державності, оскільки відбувалися процеси ополячення та зросійщення. Оскільки селянство формувало попит налітературу, то відповідно прояви¬вся в Україні лише «низький» класицизм з його комічними жанрами. У ХІІІ-ХУ ст. культуру Європи значною мірою формує готика (від франц. - назва германського племені готів). Цей термін виник в Італії в епоху пачеото оудували ного, зв язуючи крони дерев. Новий стиль небезпідставно називають "французькою манерою", або "французьким мистецтвом", у зв'язку з тим, що він започаткувався в 40-х роках XII ст. у північно-східній частині Франції. Початок готики пов'язаний з перебудовою церкви абатства Сен-Дені за ініціативою абата Сюжера (1088-1151). Запрошені ним з "усіх частин королівства" митці та будівничі започаткували селективний процес, який привів до синтезу всіх французьких регіональних стилів, наслідком чого стала поява готики. Аналогічні тенденції простежувалися і на території сучасної Бельгії та Швейцарії, дещо пізніше -в Німеччині. Факт народження готики вважається кульмінацією романського мистецтва. .Цей фантастично вишуканий стиль чотири століття панував у Європі від Північного до Середземного моря, виявившись в архітектурі, скульптурі, меблях та одязі. При всіх національних особливостях готики їй, на відміну від попереднього романського мистецтва, притаманна стилістична єдність. Готика є мистецьким виразом духовної, а саме - релігійної згуртованості народів середньовічної Європи, незважаючи на політичну боротьбу між ними та економічне протистояння. Вона концентровано виражає загальний дух Середньовіччя при всій різноманітності племінних, етнічних та регіональних особливостей, притаманних тодішній Європі. Недарма її пізній різновид зветься стилем інтернаціональної готики. Особливістю готичної будови є стрільчаста арка, що відіграє не тільки декоративну, а й принципово значиму конструктивну роль. Вона полегшує кам'яні склепіння романських будов. Система арок, аркбутанів та контрфорсів творили каркасну систему, у якій стіна як конструктивна частина будівлі ставала ніби зайвою, вона перетворюється на простінки з великими вікнами. Новий підхід давав можливість будувати споруди небаченої раніше висоти, перекривати широкі прольоти.
