Використання роздаткового матеріалу на уроках спеціальних дисциплін
“Використання роздаткового матеріалу на уроках спеціальних дисциплін”
Для підготовки кваліфікованого робітника в системі профтехосвіти пред’являються високі вимоги. Адже сучасний робітник повинен бути всесторонньо розвинутим, технічно освіченим, культурним, повинен володіти професійною майстерністю, здатним створювати і вдосконалювати нову техніку, примножувати традиції робітничого класу. Тому безперервне поглиблення знань стає важливою і невід’ємною рисою сучасного робітника. Завданням вчителя спецпредметів є не тільки подання майбутньому робітнику, сьогоднішньому учню, певного об’єму знань, але й стоїть задача навчити вирішувати виробничі завдання, зорієнтувати молоду людину – стати передовиком виробництва.
Коломийське ВПУ-17 готує кваліфікованих робітників для машинобудівної промисловості, в основному з-ду “Коломиясільмаш”, а тому учні повинні одержати максимум відомостей про розвиток згаданого заводу від початку заснування його і до наших днів. На перших уроках я знайомлю учнів з історією розвитку цього заводу, підкріплюючи свою розповідь цифровими даними, діаграмами, проспектами, вирізками з газет, тощо, а також по можливості приймаю участь в екскурсії.
Особливо важливо навчити майбутніх робітників застосовувати на практиці принципи наукової організації праці, прививати інтерес до передової техніки, науковим досягненням, щоб вони не тільки розуміли суть вивчаючих положень, але і тенденції їх подальшого розвитку.
Поряд з системою зв’язку знань всередині кожного навчального предмета я намагаюсь забезпечити і міжпредметні зв’язки. Вони використовуються тоді, коли знання по одному предмету потрібні при вивченні другого предмета або коли потрібно залучити знання з різних предметів.
Працюючи викладачем спецдисциплін, я щорічно проводжу уроки по трьох-чотирьох предметах, зокрема по допусках і технічних вимірюваних, технології конструкційних матеріалів, матеріалознавству, технології машинобудування, спецтехнології верстатників широкого профілю і спецтехнології слюсарів-інструментальників, металообробних верстатах, тощо. Звичайно, така різноманітна програма викладання вимагає підвищеної підготовки до уроків і створює ряд незручностей, зате поле діяльності до впровадження міжпредметних зв’язків майже необмежене. Крім того, я стараюсь залучати знання учнів з різних предметів загальноосвітнього циклу, зокрема хімії, фізики, математики. Так, наприклад, при вивченні основних вузлів металообробних верстатів, я тут же повторюю типи посадок з предмету “Допуски” і марки сталей чи чавунів з предмету “Матеріали і ТМ”, або розглядаючи принцип роботи кривошипно-кулісного механізму або шпинделя повторюю основні закони з галузі фізики (обертовий рух, обертовий момент і т.д.). Міжпредметні зв’язки необхідні і тоді, коли явище повинно бути вивчено з різних сторінок, для чого потрібні знання по кількох навчальних предметах (наприклад, робота окремих машин, механізмів, вузлів розглядається в світлі законів фізики і технічної механіки, при ознайомленні з конкретними технологічними процесами необхідні знання по матеріалознавству, допусках, хімії, математиці). Мій досвід показує, що суттєві міжпредметні зв’язки розширюють розумовий кругозір учнів, сприяють формуванню в них пізнавальних інтересів і підвищенні активності в одержанні нових знань і умінь.
При опитуванні учнів намагаюсь перевіряти їх знання по пройденому матеріалу взагалі, а не по одному-двох останніх уроках, практикою підтверджено, що учні так краще знають увесь матеріал. Причім не забороняю користуватися конспектом. Тут я враховую користь зорового сприйняття і так зване “привикання” до конспекту. Наприклад, при опитуванні тем “Сталі” я роздаю частині учнів (або усім учням групи) різноманітні металеві вироби (цвях, ключ, свердло, шуруп, ножик, напилок і т.д.) щоб вони визначили (приблизно) марку сталі, її термообробку, призначення, спосіб виготовлення і т.д. Для підтвердження своїх знань чи гіпотези про дану марку сталі використовую ту чи іншу таблицю. До речі, рисунки, схеми, графіки виготовлені учнями.
Систематично при опитуванні використовую опитувальні картки, які по предметах “Матеріали” і “Допуски” є по всіх темах, значно менше їх є по інших предметах, але тут вони є менш ефективні, тому я намагаюсь застосовувати інші наочні засоби навчання.
Протягом кількох років я вивчаю досвід роботи викладача матеріалознавства Тернопільського СПТУ №9 Василіва В. І. і інколи намагаюсь впроваджувати його в своїх уроках. Силами учнів виготовлені опорні конспекти по 32 уроках, є повні розробки по 7 темах, використовую методичний посібник викладання предмету під редакцією Василіва В. І. Сприйняття методики Василіва В. І. в групах на базі 8 класу і на базі ТУ не однакове, для учнів з трьохрічним навчанням до опорного конспекту вимушений давати ще додатково конспект.
Взагалі, враховуючи ступінь пізнання і усвідомлення предмету, вважаю, що предмет “Матеріалознавство і ТМ” повинен вивчатися на ІІ курсі, а предмет “Допуски і ТВ” не раніше третього курсу (в той час коли допуски вивчають на першому курсі).
Для кращого засвоєння теми “Метали і сплави”, “неметалічні матеріали” і для урізноманітнювання застосовую ігровий метод – “Гра в доміно”. Суть гри полягає в тому, що на спеціальних картках, розбитих на дві частини, позначена марка якогось сплаву сталі чи мінералу, а на другій половині назва сплаву чи металу. Учні повинні прикласти назву даного сплаву до марки ідентичного сплаву. Хто це вправніше зробить, той і виграв. Перемігша команда заслуговує оцінки (грають 4 учні 2Х2).
ЦМ-332
Швидкоріз.
сталь Р-18 Інструмент.
вуглецева
сталь
У10А
Металокераміка
Така гра вносить загальне пожвавлення, розрядку, особливо коли суддями виступають учні.
При розв’язуванні задач з предмету “Допуски і ТВ” кожному індивідуально роздаю таблиці для визначення верхнього і нижнього граничних відхилень і відповідно для подальших розрахунків.
Придаючи велике значення застосуванню наочності в навчанні, в то й же час я не намагаюся її переоцінити, тому що чутливе сприйняття являє собою тільки початкову ступінь пізнання. Наступний етап пізнання – абстрактне мислення. Ще видатний педагог Я. Коменський попереджував, що якщо почуття не направляються розумом, то вони будуть доставляти пустий матеріал: “…замість зерна і муки – м’якину, солому, пісок, опилки і що попало”.
При використанні наочності, застосуванні роздаткового і наочного матеріалу при проведенні уроків я намагаюся дотримуватися методичних вимог: відбір тих чи інших видів наочних посібників повинен вестися з врахуванням мети уроку; при роботі наочними посібниками я керую процесом сприйняття їх учнями, направляю їх (учнів) увагу на найбільш суттєві сторони предмета, що вивчається, створюючи умови для прояву максимальної активності і самостійності; не перевантажую урок наочними посібниками, використовую їх в кількості, необхідній для досягнення учбової мети; якщо на уроці потрібно показати декілька посібників, то демонструю їх по мірі необхідності, але не всі одразу.
Одним із засобів успішного засвоєння матеріалу являється робота з підручником. Я практикую самостійне опрацьовування теми “Засоби для лінійних вимірювань” по предмету “Допуски і ТВ”. Законспектований учнями матеріал я використовую при опитуванні їх та подачі нового матеріалу.
При опитуванні учнів і поясненні нового матеріалу я використовую плакати, які учні виготовили власноручно, а також стенди і макети. Цим створюється серйозний підхід до вивчення тої чи іншої дисципліни.
З метою свідомого і активного засвоєння учнями знань, навичок і умінь я підтримую постійний зв’язок з майстрами виробничого навчання. Вважаю, що вищою формою свідомості і активності учнів є їх творча активність, яка проявляється при оволодінні теоретичним матеріалом, виконанню завдань і творчих робіт в майстерні, і у виробничих умовах.
Учні училища приймають участь одночасно у двох видах діяльності – теоретично-пізнавальній і виробничо-практичній, при цьому пред’являються особливі вимоги до характеру і засобів реалізації дидактичних принципів і вимог.
