ПАЛАТА ГРОМАД
Місце Палати громад як федерального представницького органу Канади визначається роллю в конституційному політичному механізмі, змістом межами повноважень.
Палата громад виступає як механізм формування уряду, що приводиться в постійним суперництвом боротьбою основних політичних партій. В Канаді уряд формується політичною партією, що в результаті загальних виборів одержала більшість місць в органі народного представництва. Призначення на посаду прем'єр-міністра, лідера що одержала більше половини мандатів у Палаті громад, здійснюване генерал-губернатором Канади, чисто формальним актом. В силу політичної традиції глава держави не може відмовити в такому призначенні.
Прем'єр-міністр кабінет здійснюють ефективний контроль за діяльністю Палати громад, оскільки вони спираються на дисципліновану парламентську більшість. Це дозволяє уряду визначати порядок денний Палати громад, істотно впливати на розподіл часу роботи парламенту домагатися прийняття внесених ними законопроектів. У разі потреби кабінет розпускає парламент оголошує дострокові вибори.
Значення Палати громад багато в чому визначається обставиною, що вона виступає як орган, у якому чи іншою мірою представлені інтереси різних соціальних груп, політичних суспільних течій т.д.
Певною мірою роль нижньої палати посилюється обставиною, що вона виступає органом, який завдання загальнонаціонального значення, а не просто зборами представників, що захищають інтереси окремих провінцій чи виборчих округів.
На Палату громад покладене здійснення трьох основних повноважень.
1. Законодавство. Лише Палата громад разом сенатом суверенне право приймати закони. У сучасний період спостерігається певний занепад законодавчої діяльності Палати, оскільки, по-перше, уряд майже цілком захопив право законодавчої ініціативи; по-друге, продовжується безупинний ріст делегованого законодавства й інших видів адміністративної нормотворчості, по-третє, більшість у Палаті, як правило, голосує за вказівкою своїх партійних лідерів.
2. Фінансові повноваження. Відповідно до Конституції, фінансові законопроекти спочатку вносяться тільки нижньою палатою, хоча сенат може вносити зміни до цих повертати на доопрацювання в нижню палату. Фактично Палата громад справу з уже підготовленими кабінетом фінансовими пропозиціями, що затверджуються нею без істотних змін.
3. Контроль за діяльністю уряду. Контрольні повноваження Палати громад, про мова йде нижче, досить великі, але вони значною мірою нейтралізуються правом уряду розпускати палати. Проте Палата громад неоднарозово змушувала уряд піти у відставку, виносячи йому вотум недовіри (останній раз у 1979 р.).
Формування склад
Палата громад обирається шляхом загального, рівного, прямого таємного голосування терміном на п'ять років. Право голосу мають громадяни Канади, що досягли 18 років. Активного виборчого права позбавляються особи, визнані у встановленому порядку божевільними, особи, що знаходяться в місцях позбавлення волі, а також посадові особи, відповідальні за проведення виборів, судді, призначувані генерал-губернатором. Ценз осілості (12 місяців) поширюється лише на британських підданих, що проживають у Канаді бажають взяти участь у виборах.
Право висувати свої кандидатури дається всім повнолітнім канадським громадянам за винятком осіб, позбавлених активного виборчого права, а також депутатів провінційних територіальних законодавчих органів, шерифів державних службовців в цілому. Чиновники можуть висувати свої кандидатури тільки у випадку, якщо на період виборчої кампанії вони беруть відпустку за свій рахунок. При цьому у випадку їхнього обрання вони втрачають державну посаду.
У Канаді політичні не одержують офіційного визнання у виборчому процесі. Процедура виборів побудована таким чином, що кандидати, що беруть участь у ній, виступають як приватні особи. Кандидатуру повинні підтримати 25 виборців, підписи завіряються свідками. Кандидат зобов'язаний присягнутися в тому, що погоджується з висуванням кандидатури, внести заставу в 200 канадських доларів. Застава покликана звільнити виборчу кампанію “несерйозних” кандидатів, гроші повертають кандидату, якщо за нього проголосувало хоча б 15% виборців, що прийняли участь у голосуванні в даному окрузі.
Межі виборчих округів визначаються спеціальними “прикордонними комісіями”, що створюються парламентом по одній для кожної й обох територій. Вони займаються складанням уточненням карт за результатами чергового перепису населення, що проводиться кожні 10 років, повинні гарантувати рівність всіх округів по виборам у Палату громад. При необхідності за вимогою щонайменше 10 депутатів питання про межі округів може обговорюватися на засіданнях палати.
У Канаді, як в інших англосаксонських країнах, застосовується мажоритарна виборча система відносної більшості. Обраним вважається той кандидат, що набрав голосів більше, кожен з його супротивників окремо, навіть якщо це становить менше половини. Подібна система результативна, тому що хто-небудь завжди одержує відносну більшість; у Палаті громад звичайно буває міцна більшість, що забезпечує стабільність уряду. При цьому вона позбавляє представництва малі спотворює відповідність кількістю поданих голосів кількістю мандатів, завойованих чи іншою партією. Так, у 1968 р. ліберальна партія одержала 45% голосів виборців 59% місць у Палаті громад. Вибори в Канаді проводяться по одномандатних виборчих округах.
Хоча термін повноважень Палати громад становить п'ять років, фактично парламентські вибори проводяться раз на чотири роки. Розпуск парламенту до закінчення повноважень став політичною традицією Канади, що відбиває прагнення керівництва що перебуває при владі, провести загальні вибори в найбільш вигідний з точки зору момент знову забезпечити собі більшість. Формально розпуск Палати громад входить до компетенції генерал-губернатора, але на практиці розпуск здійснюється за вимогою прем'єр-міністра після консультацій останнього з членами уряду партійним керівництвом.
Внутрішня організація
Організаційно Палата громад складається з двох основних частин: неофіційний (партійної). До партійної частини входять:
1. Кокуси партій, що являють собою парламентські органи трьох політичних партій Канади, представлених у Палаті громад (їхня форма роботи — закриті регулярні засідання). Парламентська практика показує, що кокус правлячої звичайно малоактивний, оскільки партійний лідер, що одночасно прем'єр-міністром, у першу чергу спирається на своїх радників членів уряду. В той же час кокус опозиційної несе набагато більшу відповідальність за розробку політики боротьбу за владу, заздалегідь висуває своїх найбільш впливових членів до складу “тіньового кабінету”, для того щоб у випадку перемоги на парламентських виборах вони відразу змогли б зайняти міністерські посади швидко ввійти в курс справи.
2. Комітети кокусів партій. Вони звичайно створюються по окремих галузях державного управління народного господарства.
3. Можливе створення так званих регіональних кокусів, тобто органів, що поєднують членів Палати громад що представляють одну чи кілька провінцій регіону Канади.
4. Лідери політичних партій, що обираються національними партійними з'їздами (конвентами). Лідер правлячої одночасно прем'єр-міністром членом Палати громад. Лідер опозиційної в першу чергу виступає керівником парламентської опозиції зосереджує свої зусилля на організації критики урядової політики депутатами До керівництва партійною фракцією входять заступники лідерів, що також депутатами.
5. Кожна політична партія в Палаті громад парламентських організаторів (так звані “батоги”), що стежать за дисципліною в рядах фракції, забезпечують явку депутатів на засідання палати відповідного партійного кокуса.
Офіційна частина Палати громад канадського парламенту складається з ряду посадових осіб комітетів.
Спікер Палати громад обирається з числа депутатів Палати громад, що входять в урядову більшість, на першій парламенту нового скликання. Якщо у випадку відставки спікера відкривається вакансія, проводяться дострокові вибори. На Палати громад парламенту Великобританії, де спікер нерідко посаду довічно, у Канаді термін його повноважень, як правило, обмежений терміном повноважень палати громад. Багато в чому ця обставина пояснюється тим, що в канадському парламенті принцип на посаді спікера депутатів англо-канадського франко-канадського походження.
Спікер основною посадовою особою палати громад парламенту Канади. головує на засіданнях, за дотриманням регламенту порядком дебатів. При цьому спікер повинен мати високий професійний рівень знань парламентської процедури, включаючи не тільки сам регламент палати, але численні прецеденти. Застосування принципу приводить до того, що новообраний спікер довго “уживається” у посаду знанням справи починає здійснювати свої обов'язки лише до середини, а то до кінця терміну повноважень палати, коли, вслід за черговими чи достроковими парламентськими виборами, його повинен змінити на посаді інший депутат.
Засідання палати громад не можуть проходити за відсутності спікера. Саме спікер визначає наявність кворуму. Якщо немає кворуму, спікер перериває засідання до наступного робочого дня Спікер істотними дисциплінарними повноваженнями у відношенні членів палати громад. У випадку, якщо, на думку спікера, депутат порушує встановлений порядок, спікер може дати вказівку вивести його з залу засідань. Депутат може бути позбавлений права брати участь у засіданнях палати на весь термін, що залишається до закінчення При розгляді так званих приватних спікер дозвіл особам, що представляють інтереси окремих приватних компаній, організацій зацікавлених груп (вони іменуються “парламентськими агентами” являють собою канадський варіант американських лобістів), давати свідчення на засіданнях комітетів палати громад.
час засідань спікер сидить на особливому підвищенні. По праву руку нього сидять депутати урядової більшості, по ліву — опозиції. Члени палати громад можуть залишати свої місця лише після того, як спікер виходить залу засідань.
Заступник спікера. Так само, як спікер, обирається на початку першої палати громад чергового скликання на термін повноважень самої палати. Регламент вимагає, щоб спікер його заступник належали до різних мовних громад Канади.
Заступник спікера веде засідання палати у випадку відсутності спікера. Однак не розглядається спадкоємцем спікера, коли відкривається вакансія посади останнього.
Посадові особи палати громад, що не депутатами.
Клерк палати за реєстрацію належне оформлення законопроектів, петицій, текстів питань депутатів доповідей членів уряду; стежить за оформленням протоколів засідань; доставляє документи палати в сенат; повідомляє спікеру результати голосування; керує персоналом секретаріату (стенографістки, посильні, друкарки т.д.); несе відповідальність за збереження всіх документів палати; перевіряє правильність стенограм засідань, що публікуються в офіційних виданнях палати.
Помічник клерка (другий клерк) за підрахунок голосів складання протоколу за результатами голосування (у тому числі поіменного), допомагає клерку палати в забезпеченні депутатів необхідними матеріалами.
Група юрисконсультів надає професійну допомогу депутатам при складанні текстів законопроектів; відповідність законопроектів Конституції законам; редагує тексти законопроектів перед офіційною передачею в сенат; здійснює технічне редагування текстів законів перед офіційним опублікуванням наприкінці кожної Палата громад систему комітетів, статус яких визначені в регламенті й окремих рішеннях палати.
Комітет палати являє собою пленарне засідання палати громад з різницею, що головує не спікер, а його заступник, застосовується спрощена процедура. Депутати мають право виступати по декілька разів, але час виступів (за винятком виступу лідера більшості) не повинен перевищувати 20 хв. Палата громад перетворює себе в комітет палати, як правило, при розгляді проекту бюджету, а також при заслуховуванні доповідей комітетів. Перетворення палати в комітет можливість парламентаріям, трохи виходячи за межі процедури, безпосередньо звертатися один до одного, задавати питання, обмінюватися репліками, не просячи щоразу дозволу голови комітету. Рішення про перетворення палати громад на комітет приймається палатою громад без обговорення.
Постійні комітети створюються відповідно до рішення палати громад, склад включається до регламенту. Число постійних комітетів постійно зростає. Зараз близько тридцяти постійних комітетів, у тому числі з питань процедури, сільського господарства, рибальства, промисловості, зовнішніх відносин, культури, науки технології, у справах ветеранів, фінансів, торгівлі й економіки, у справах аборигенів розвитку північних територій ряд інших.
Постійні комітети формуються на першій парламенту чергового скликання. Для цього створюється спеціальний комітет, що розробляє список членів усіх постійних комітетів представляє його на затвердження палаті громад. Партійний склад комітетів розподілу сил у самій палаті. Голови комітетів обираються самими членами. Кожен постійний комітет складається з 7—15 депутатів. Для кворуму необхідна присутність простої більшості членів комітету. Комітет збирається на засідання за вимогою не менш чотирьох його членів. При відсутності кворуму комітети можуть проводити засідання, заслухувати доповіді. Депутати звичайно членами одночасно декількох комітетів. В засіданні комітету може, без права голосу, брати участь будь-який депутат палати громад.
В даний час значення постійних комітетів зростає. Розширення й ускладнення обсягу роботи спонукає палату громад делегувати частину своїх повноважень комітетам, що посилюють контроль за діяльністю урядового апарату. Так, генеральний аудитор (ревізор) зобов'язаний регулярно представляти звіти комітету з державних витрат. У ряді випадків для полегшення діяльності постійних комітетів палата створює підкомітети, яким передається частина комітетських повноважень. Голови комітетів мають право повістками викликати на засідання давати вказівку оплачувати витрати на дорогу проживання в столиці.
Спеціальні (тимчасові) комітети створюються палатою для розгляду чи розслідування якого-небудь конкретного питання, підготовки одного чи декількох законопроектів. спеціальні комітети перетворяться в постійні. Відповідно до регламенту, склад цих комітетів не повинен перевищувати 15 чоловік. Для кворуму необхідна присутність простої більшості членів комітету. партійний склад аналогічний складу постійних комітетів. Час часу спеціальним комітетам доручається розробка важливих заходів.
комітети складаються з членів палати громад сенаторів, причому число повинне відображати загальне співвідношення чисельності обох палат.
Комітети з поточного законодавства. Це новий вид спеціальних комітетів палати громад, що з'явився на початку 80-х рр. Вони створюються для розгляду окремих статей законопроектів після їхнього схвалення палатою в другому читанні. Голови цих комітетів не обираються членами, а призначаються з особливого списку депутатів, затвердженого спікером.
Регламент установлює, що комітети палати громад мають бюджет можуть користатися послугами експертів обслуговуючого персоналу.
Законодавчий процес
Порядок проходження законопроектів у палаті громад залежить виду законопроекту. За сферою регулювання законопроекти поділяють на публічні приватні. До публічних відносяться законопроекти, що змінюють або доповнюють загальнонаціональне законодавство чи іншою мірою стосуються всіх громадян (бюджет, соціальне забезпечення, охорона здоров'я т.д.), до приватних відносять законопроекти, що мають локальне значення й розповсюджуються на певне коло осіб чи організацій (зміна правового статусу компанії чи організації).
Публічні законопроекти, у свою чергу, у залежності того, з вони були внесені, підрозділяються на урядові, тобто внесені кабінетом (на практиці — міністром-депутатом), законопроекти, внесені окремими депутатами “приватних членів”). Процедура їхнього розгляду однакова, але будь-який урядовий білль набагато більше шансів бути затвердженим палатою громад. Урядові законопроекти виробляються самим кабінетом чи комітетом кабінету з питань законодавства й оформляються з урахуванням процедурних вимог у міністерстві юстиції.
Будь-який публічний законопроект повинен пройти в палаті громад такі 1. Перше читання. Це формальна стадія, на якій відбувається внесення законопроекту в палату. Депутат, що бажає внести білль, повідомляє про це спікера передає текст законопроекту клерку. депутат у декількох словах викладає мету внесеного білля. Потім клерк зачитує назву законопроекту повідомляє, у який день відбудеться друге читання.
Відповідно до регламенту, депутат повинен оголосити про свій намір внести законопроект за 48 годин, про що з'являється інформація в щоденному виданні палати. При внесенні білля депутат повинен одержати на це формальну згоду палати громад. Практика палати громад майже не знає випадків відмови депутату в дозволі внести законопроект.
Правила регламенту відводять два на тиждень (вівторок четвер), а також по одній годині в понеділок п'ятницю для розгляду питань, пов'язаних законопроектами окремих депутатів. При цьому в ряді випадків питання можуть бути зняті для обговорення більш важливих проблем урядової політики, тому шанси на проходження “приватних невеликі.
У даних умовах питання про те, хто з рядових членів палати громад може внести законопроект, визначається жеребкуванням, що істотно обмежує внесення законопроектів окремими депутатами. На практиці в такому порядку протягом звичайно вноситься до 20 причому не вони розглядаються палатою.
2. Друге читання. На даній відбувається докладний розгляд законопроекту, але при цьому обговорюються тільки його основні, принципові положення. Відповідно до правил процедури, палата не може розглядати окремі статті законопроекту чи будь-які зміни до нього. Вона питання про те, наскільки доцільно в принципі прийняття даного білля. В результаті другого читання законопроект може бути схвалений переданий до відповідного комітет для детального розгляду та внесення змін або відхилення у цілому.
3. Стадія комітету. У відповідному комітеті палати відбувається детальний розгляд законопроекту за статтями. Комітет великі права. може відхилити будь-яку статтю законопроекту, виділити яку-небудь частину білля в окремий законопроект, просити в палати надати йому право розділити законопроект на або декілька частин або об'єднати два в один. При цьому палата громад не може втручатися в роботу комітету чи вимагати комітету передати законопроект на розгляд до завершення роботи над ним.
Як правило, направляються в один або декілька постійних комітетів палати, залежно сфери регулювання білля; — у спеціальні комітети чи комітети обох палат парламенту.
Фінансові законопроекти підлягають розгляду в комітеті палати.
4. Стадія звітування. Комітет повідомляє палату про завершення розгляду білля. через 48 годин після такого повідомлення палата починає розглядати законопроект постатейно, обговорює зроблені комітетом зміни вирішує, чи повинні окремі статті білля бути прийняті в колишньому вигляді, з поправками комітету чи змінами, що можуть бути внесені на звітування .
За 24 години до початку розгляду білля з поправками комітету депутати роблять повідомлення про намір поставити на обговорення будь-які поправки на додаток до тих, що вніс комітет. Спікер палати самостійно питання про те, з запропонованих депутатами змін в якій послідовності ставити на обговорення.
5. Третє читання. Як правило, воно місце відразу після закінчення звітування. Це досить формальна стадія обговорення законопроекту, оскільки час дебатів палата вже не відходить прийнятих положень білля. На третього читання можуть пропонуватися зміни, що не торкаються суті законопроекту. опозиція використовує третє читання як останню спробу провалити урядовий законопроект чи ще раз сформулювати причини незгоди схвалюваним біллем.
Після проходження трьох читань законопроект вважається прийнятим палатою громад.
6. Узгодження розбіжностей сенатом. Після прийняття білля палатою громад клерк відносить його в сенат, де проходить ж У випадку, якщо сенатори вносять у законопроект зміни, знову надходить на розгляд палати. Якщо виникають розбіжності в двох варіантах білля, може бути скликана конференція за участю депутатів палати громад сенаторів. Ця конференція фактично тимчасовим узгоджувальним комітетом.
Після узгодження розбіжностей остаточного схвалення законопроекту обома палатами передається генерал-губернатору Канади; останній “королівську санкцію”, тобто затверджує білль, що стає законом іменується “Актом парламенту”. Якщо інше не визначено, набирає сили з моменту затвердження його генерал-губернатором, що чисто формальне право відмовити у затвердженні білля, тобто накласти вето, однак на практиці це право не використовувалося англійськими монархами представниками — генерал-губернаторами) з початку XVIII в.
Приватні законопроекти проходять ж хоча обговорення супроводжується деякими процедурними особливостями. Вони спочатку вносяться на розгляд сенату, докладно обговорюють у комітетах (у першу чергу в сенатських) запрошенням представників зацікавлених сторін. Приватна особа чи компанія, зацікавлені в прийнятті такого білля, повинні сплачувати особливе мито при їхньому внесенні на кожній проходження. В залежності мито складає 100— 800 дол. В палаті громад приватні законопроекти, як правило, не викликають особливого інтересу, тому дебати практично не проводяться.
Розгляд фінансових законопроектів у палаті громад ряд процедурних особливостей. Відповідно до Конституції, фінансові можуть виноситися спочатку тільки на розгляд палати громад. Попередньо законопроекти детально проробляються кабінетом, одержують формальне схвалення генерал-губернатора й у вигляді послання генерал-губернатора направляються в палату громад на початку парламенту, де негайно передаються у постійні комітети.
Зазначена процедура означає, що право законодавчої по фінансових питаннях належить тільки уряду.
Фінансові законопроекти розглядаються не в звичайному засіданні палати громад, а в засіданні у вигляді комітету палати.
Для прийняття фінансового законопроекту необхідно одержати згода уряду у вигляді рекомендації.

КОНТРОЛЬ ЗА УРЯДОМ
Регламент палати громад передбачає такі форми контролю над урядом: запитання депутатів міністрам; дебати за тронною промовою; пропозиції депутатів; призначення слідчих комітетів; перевірка актів делегованого законодавства правильності призначень на державні посади.
Питання депутатів міністрам — найбільше часто застосовувана процедура. Вони одночасно формою контролю засобом одержання уряду.
Відповідно до регламенту, щодня може виділятися до 40 хв. для відповідей на поставлені депутатами питання. Для того щоб звернутися до міністра, парламентарій повинен за 48 год. до виділеного для відповідей часу дати повідомлення про свій намір поставити запитання. При цьому вносить своє питання в “порядок денний” палати громад. Якщо питання позначене зірочкою, повинен дати усну відповідь, якщо немає — представити клерку палати текст Якщо стверджує, що поставлене питання вимагає докладної яку неможливо дати у відведений час, то при згоді палати може представити письмову відповідь.
Спікер палати може зняти “неприпустиме” питання депутата (наприклад, вимога надати секретні дані або вже доступну інформацію).
сторони будь-який може відмовитися відповісти на запитання депутата без вказування мотивів. Таке трапляється досить рідко, тому що міністра можуть завдати шкоди його престижу як члену кабінету.
За традицією, час відповідей на питання депутатів, повинні бути присутні чи майже міністри або парламентські секретарі. Кількаразова відсутність того чи іншого міністра може викликати невдоволення парламентаріїв громадськості, що спостерігає за роботою палати громад по телебаченню.
Питання депутатів (усні письмові) публікуються в щоденних офіційних звітах про роботу палати громад.
Дебати за тронною промовою. Тронна промова, з якою англійської королеви виступає генерал-губернатор Канади, являє собою підготовлену урядом доповідь. В викладається програма уряду на майбутній рік. Відповідно до регламенту палати громад, дебати за тронною промовою не повинні займати більш восьми днів.
Дебати власне кажучи обговоренням пропозиції уряду схвалити положення тронної промови. Члени опозиції звичайно вносять зміни до тронної промови, що розглядаються у встановлені в межах восьмиденного періоду. дебати дають можливість опозиції покритикувати урядову програму в цілому. Прийняття змін дуже складним процесом, оскільки для їхнього схвалення потрібна підтримка депутатів правлячої що в силу партійної дисципліни підтримують урядовий курс.
За 30 хв. до закінчення восьмого дня дебатів за тронною промовою спікер повідомляє про припинення ставить на голосування пропозицію уряду, що звичайно схвалюється більшістю голосів членів палати громад.
Пропозиції депутатів являють собою форму парламентської процедури, за допомогою якої депутат може поставити на обговорення палати громад будь-яке питання, пропонуючи розглянути його винести своє рішення. Якщо пропозиція окремого депутата буде прийнята при голосуванні, вона стає рішенням палати. Внесення пропозицій депутатами розглядається як форма контролю над урядом, оскільки відкриває можливість обговорення урядової політики.
Член палати громад, що бажає внести пропозицію, повинен заздалегідь повідомити про свій намір палату знайти другого депутата, що підтримує його пропозицію. Пропозиція в письмовому вигляді подається спікеру, що зачитує депутатам. Питання про розгляд пропозиції розглядається самою палатою, а фактично — урядовою більшістю. На практиці пропозиції вносяться просто з метою критики уряду часто взагалі не обговорюються, тому що проти цього заперечує більшість. Депутат звичайно забирає свою пропозицію назад.
Регламент палати громад передбачає, крім того, право депутатів вносити пропозиції з метою термінового обговорення питання, що мають важливе значення. Така пропозиція підлягає обговоренню в той же день. Однак використання цього права поєднується з рядом процедурних вимог умов. Необхідно, щоб спікер палати визнав, що дане питання важливим потребує термінового розгляду. Рішення спікера остаточним не підлягає обговоренню. Крім того, депутат повинен мати дозвіл палати на внесення такої пропозиції. Дозвіл вважається отриманим, якщо пропозицію підтримують не менш 20 членів палати. При дотриманні зазначених умов палата починає обговорення пропозиції депутата.
Особливе значення мають пропозиції депутатів, у яких фактично ставиться питання про довіру уряду. Вносячи пропозиції, депутати опозиції прагнуть у ході їхнього обговорення покритикувати урядовий курс, особливо у фінансовій сфері. При цьому регламент палати громад не визначає поняття “вотум недовіри” нічого не говорить про правові наслідки вираження недовіри уряду палатою. В 1968 р. урядовий проект бюджету не був схвалений палатою громад, однак тодішній кабінет на чолі з Л.Пірсоном вніс на розгляд парламентаріїв пропозицію не вважати відхилення бюджетного білля висловленням недовіри уряду, ця пропозиція була підтримана більшістю депутатів.
комітети різновидом спеціальних комітетів перевіряють діяльність окремих урядових департаментів. Доповіді слідчих комітетів можуть стати предметом розгляду палатою громад.
Перевірка актів делегованого законодавства правильності призначень, на державні посади. Об'єднаний комітет з перевірки актів делегованого законодавства право рекомендувати відповідним міністерствам іншим урядовим відомствам скасовувати акти делегованого законодавства, видані з перевищенням повноважень чи порушенням процедури.
З недавнього часу постійні комітети палати громад одержали право оцінювати правильність обґрунтованість призначення на посади у федеральному державному апараті (за винятком судів) давати висновки, не обов'язковими для уряду.
Особливе місце займає контроль за фінансами, що полягає в контролі за витратою урядом уже затверджених парламентом фінансових коштів.

СЕНАТ
Верхня палата парламенту Канади, Сенат, створений на підставі Акту про Британську Північну Америку 1867 р., був задуманий як самостійний законодавчий орган, що складається з осіб, що можуть вільно виражати свої думки приймати рішення, оскільки не залежать виборчого корпуса, партійного суперництва. Акт 1867 р. надав Сенату статус, ідентичний правовому становищу Палати громад. Було передбачено лише один виняток: фінансові законопроекти повинні спочатку вноситися до нижньої палати. Зазначене положення закону відразу ж поставило сенат у нерівноправне з нижньою палатою положення. Конституційний Акт нічого не говорить про те, чи може сенат відмовляти у затвердженні або вносити зміни у фінансові законопроекти. Відповідно до правила 87 регламенту Палати громад, Сенат позбавлений цього права, оскільки саме Палата громад єдиним органом, що вправі вирішувати питання фінансового характеру. Це не заважає сенаторам постійно вносити зміни до фінансових Практика показує, що Палата громад погоджується з цим, хоча зрозуміти, що така згода не повинна створювати прецеденту.
Слабкість Сенату визначається тим, що позбавлений мандату виборчого корпусу не може претендувати на роль загальнонаціонального законодавчого органу.
Сенат був створений як виразник захисник інтересів канадської федерації — провінцій. Верхня палата дуже слабкі повноваження в сфері контролю за урядом. Це пояснюється тим, що кабінет складається з керівних що одержала більшість мандатів в Палаті громад. Будучи депутатами Палати, міністри регулярно присутні на засіданнях, у тому числі для відповідей на питання парламентаріїв. З 1921 р. склалася традиція не призначати міністрами сена