22. Діяльність ОВС та її забезпечення
22.1. Протягом 2001 р. здійснювались заходи щодо оптимізації структури ОВС у відповідності з вимогами часу, вдосконалення форм та методів їх діяльності.
Йдеться про запровадження ряду нових комплексних цільових операції, методик розслідування та розкриття фальшування грошей та цінних паперів, різних форм ухилення від сплати податків, незаконного переводу грошей з готівкової форми у безготівкову, контрабанди тощо. Це позитивно позначилось на ефективності діяльності ОВС.
22.2. В 2001 р. покращились показники діяльності ОВС щодо розкриття злочинів: з 74,3 до 77,3% збільшився відсоток розкритих злочинів, в т.ч. по лінії карного розшуку – на 4,1%, в тому числі, тяжких – на 5,4%.
22.3. Як і в попередньому році зберігається тенденція збільшення навантаження на співробітників ОВС. Якщо в період 186-1988 рр. на одну штатну одиницю реєструвалось в середньому 1,5 злочини, то в 1999-2001 рр. – 2.
Ситуація є ще гіршою через високу неукомплектованість ряду служб. В таких службах як карний розшук та слідство кількість зареєстрованих злочинів в розрахунку на одного співробітника збільшилась на 6 одиниць. Найбільше зросло навантаження на співробітників чергових частин. Якщо в 1986 р. було зареєстровано 89 злочинів на одного співробітника даної служби, то в 1999 р. – 144.
З кожним роком зростає обсяг роботи по перевірці заяв та повідомлень про злочини. Причому, якщо заява або повідомлення не підтвердились, то витрати часу на їх перевірку, які бувають досить значними, до загального навантаження не зараховуються.
Перенавантаження негативно впливає на якість роботи співробітників ОВС. Великий обсяг призводить до неможливості виконання всіх правових та методичних вимог до процедури розкриття та розслідування злочинів, зниження його якості. Створюються умови для розповсюдження таких явищ як штучне обмеження інформації про злочини, що фактично скоюються, безвідповідальне ставлення до виконання функціональних обов’язків, які є надмірними та нечітко визначеними.
За результатами дослідження, що проводяться науково-дослідним інститутом НАВСУ, обсяг робіт, які виконуються працівниками основних служб і підрозділів згідно з функціональними обов’язками, значно перевищує науково обгрунтовані нормативи. Коефіцієнти навантаження по основних службах складають: оперуповноважений карного розшуку – 1,49 (майже у 1,5 рази більше норми), слідчий – 1,4, інспектор підрозділу БЕЗ – 1,38, дільничний інспектор міліції – 1,29.
22.4. Затримки виплат заробітної плати в ОВС збереглись і в 2001 р. Якщо на вищих рівнях системи вони є незначними за часом і практично не впливають на ставлення до служби, то на рівні горрайміськорганів ситуація є значно гіршою. Тут затримки виплати заробітної плати сягають декількох місяців і вкрай негативно позначаються на відношенні особового складу до виконання свої обов’язків, сприяють розповсюдженню в ОВС корупційної діяльності.
Якщо врахувати дуже невеликі можливості співробітників ОВС щодо отримання додаткових заробітків, то можна стверджувати, що затримки виплат заробітної плати – один з важливих факторів руйнування професійного ядра та відтоку кадрів з ОВС.
22.5. Рівень матеріально-технічного забезпечення діяльності ОВС по боротьбі зі злочинністю залишається недостатнім. Це особливо гостро відчувається в невеликих містах та сільській місцевості. Такі складові матеріально-технічного забезпечення як автомототранспорт, зв’язок, криміналістичне обладнання, комп’ютери, засоби індивідуального захисту, озброєння, ще не відповідають сучасним вимогам. Це не може не позначитися на якості правоохоронної діяльності ОВС.
До факторів криміногенного характеру в даній сфері належать:
- надто різке омолодження начальницького складу ОВС в цілому та в окремих службах;
- зменшення питомої ваги осіб зі стажем роботи понад 10 років, переважання серед співробітників провідних служб осіб, що працюють в них до 5 років;
- істотне зниження рівня юридичної освіти;
- зростання некомплекту та відток кадрів;
- збільшення навантаження на працівників провідних служб;
- затримки виплат заробітної плати;
- недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення діяльності ОВС.
Чинниками позитивного характеру виступають:
- підвищення рівня дисципліни та законності;
- оптимізація структури ОВС, вдосконалення форм та методів їх діяльності;
- покращання показників діяльності щодо розкриття злочинів.
ІІ. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ В 2001 РОЦІ
1. Рівень злочинності та його динаміка
В 2001 р. було зареєстровано 558716 злочинів, на 3% менше в порівнянні з показником минулого року. Можна констатувати збереження тенденції зменшення кількості зареєстрованих злочинів, що спостерігається останні чотири роки.
Таблиця 19
Динаміка кількості злочинів, зареєстрованих в Україні
Показники
1997
1998
1999
2001
Кількість зареєстрованих злочинів
617262
589208
575982
558716
+/- у % до попереднього року
- 3,8
- 4,5
- 2,2
- 3
Коефіцієнт злочинності у розрахунку на 100 тис. населення
1208
1164
1137
1103
+/- у % до попереднього року
- 2,7
- 3,6
- 2,3
- 3
Кількість виявлених осіб, що скоїли злочини
339530
337908
330067
316995
+/- у % до попереднього року
- 0,3
- 0,5
- 2,3
- 4
Коефіцієнт злочинної активності у розрахунку на 100 тис. населення
665
667
651
626
+/- у % до попереднього року
+ 1,1
0,3
- 2,4
- 3,8
З числа виявлених осіб притягнуто до криміна-льної відповідальності
281164
284264
272236
268463
+/- у % до попереднього року
- 0,2
1,1
- 4,2
-1,4
Частка від загальної кількості виявлених осіб (у %)
82,8
84,1
82,5
84,7
З числа виявлених осіб звільнено від криміна-льної відповідальності
58366
53644
57831
48532
+/- у % до попереднього року
- 0,7
- 8,1
7,8
- 16,1
Частка від загальної кількості виявлених осіб (у %)
17,2
15,9
17,5
15,3
Аналогічна тенденція була характерна і для інших загальних показників рівня злочинності. Так, коефіцієнт злочинності в розрахунку на 100 тис. всього населення України склав 1103 (- 3% в порівнянні з показником минулого року).
Зменшилась, як і в попередні роки, кількість виявлених осіб, що скоїли злочини. В 2001 р. було виявлено 316995 таких осіб, що на 4% менше показника минулого року. Коефіцієнт злочинної активності у розрахунку на 100 тис. населення знизився з 665 до 626 у 2001 р. (- 5,8% за 1997-2001 рр.). Слід зазначити, що темп зменшення кількості виявлених осіб вдвічі більший ніж темп зменшення кількості зареєстрованих злочинів, що може стати причиною деякого зниження проценту розкриття злочинів в наступному році.
В 2001 р. як і в 1999 р. було зафіксовано зменшення (-1,4%) кількості виявлених осіб, що скоїли злочини, яких було притягнуто до кримінальної відповідальності. Але їх частка від загальної кількості виявлених осіб зросла до 84,7%. В 2001 р. відбулося скорочення кількості виявлених осіб, звільнених від кримінальної відповідальності (- 44,9% в порівнянні з рівнем 1999 р.), а також їх частки від загальної кількості виявлених осіб (з 17,5% в 1999 р. до 15,3% в 2001 р.). Такі зміни в динаміці зазначених показників свідчать про певне покращання діяльності щодо розкриття злочинів.
2. Динаміка окремих видів злочинів
Доволі суперечливими є показники динаміки за окремими видами злочинів. В 2001 р. зареєстровано зменшення кількості випадків згвалтування (-3,4%); грабежів державного чи колективного майна (-16,6%) та індивідуального майна громадян (-5,4%); розбійних нападів з метою заволодіння державним або колективним майном громадян (-32,6%), та індивідуальним майном громадян (-1,7%); крадіжок індивідуального майна громадян (-5%); вимагатнльств (-2%); хуліганських проявів (-15,4%), розкрадань державного чи колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим станом (-1,4%); угонов транспортних засобів (-24,9%); випадків хабарництва (-5%) та деяких інших.
В той же час збільшилась кількість зареєстрованих умисних вбивств з замахом (+1,3%); умисних тяжких тілесних ушкоджень (+1,5%); умисних тілесних ушкоджень середньої тяжкості (+3,8%); крадіжок державного чи колективного майна (+3,5%), шахрайств з метою заволодіння державним або колективним майном (+0,9%) та індивідуальним майном громадян (+3,7%); злочинів, пов’язаних з наркотиками (+6,8%); та деяких інших.
Наведені дані свідчать про продовження процесу трансформації злочинності в Україні, який полягає в переході частини осіб, схильних до протиправних дій, від відкритих видів злочинних посягань насильницької та корисливо-насильницької спрямованості, до вчинення більш замаскованих злочинів корисливого характеру, пов’язаних з використанням ринкової інфраструктури.
3. Сезонні коливання рівня злочинності
3.1. Аналіз статистичних даних свідчить про те, що питома вага злочинів, що реєструються по кварталах, до всіх злочинів є майже однаковою. В 1998 - 2001 рр. намітилась тенденція зменшення кількості злочинів, що реєструються в 4 кварталі. Якщо в 1995 р. в цей період було зареєстровано 27,7% злочинів, в 1996 р. - 26,4 %, в 1997 - 26,3%, то в 1998 р. - 24,9%, в 1999 р. - 24,9%, в 2001 р. - 24,53%. Така тенденція пояснюється вказаною вище ситуацією з реєстрацією злочинців в ОВС.
3.2. Вивчення помісячної реєстрації злочинів дозволяє визначити місяці істотного зростання та зниження рівня злочинності. До перших належить лютий (1997 р. +37,3%, 1998 р. +21,9%, 1999 р. + 19,7%, 2001 р. +21,3%), березень ( відповідно, +1,3%, +4,7%, +7,7% та +8,7%), червень (+4,5%, +3,0%, +5,7% та +5,1%), вересень (-1,5%, +1,8%, +4,9% та +6,4%) і грудень (+16,2%, +19,4%, +17,3% та +34,3%). До місяців, протягом яких звичайно фіксується зменшення кількості зареєстрованих злочинів можна віднести січень (-34,6%, -30,5%, -20,4% та -21%), квітень (-9,2%, -1,4%, -11,5% та -12%), травень (+0,8%, -4,5%, -3,8% та -5%), липень (-4,2%, -2,4%, -4,9% та -6,1%), серпень (+2,1%, - 3,5%, -6,7% та -2,2%) і листопад (-1,6%, -5,8% , -3,6% та -7,1%).
Помісячні коливання рівня злочинності зумовлені періодами підвищення та зниження загальної соціальної активності населення. Певний вплив на ці показники мають також особливості системи реєстрації злочинів в ОВС.
4. Територіальна розповсюдженість злочинності в Україні
4.1. В переважній більшості областей відбулося зменшення кількості зареєстрованих злочинів. За результатами ранжування за темпами зниження або приросту переліки областей мають такий вигляд:
Області, в яких відбулося зниження кількості зареєстрованих злочинів (у % до попереднього року)
Області, в яких відбулося зростання кількості зареєстрованих злочинів (у % до попереднього року)
Запорізька
- 7,8
м.Севастополь
+ 9,2
Одеська
- 7,3
Хмельницька
+ 7,8
Волинська
- 6,2
Чернівецька
+ 6,1
Херсонська
- 6,2
Тернопільська
+ 3,8
м.Київ
- 6
Миколаївська
+ 2,8
Дніпропетровська
- 5,8
Житомирська
+ 1,5
Донецька
- 5,5
Черкаська
+ 0,8
Вінницька
- 5,3
Чернігівська
- 5,3
Київська
- 4,8
Закарпатська
- 4,6
Кіровоградська
- 3,1
Луганська
- 2,9
Полтавська
- 2,4
Сумська
- 1,8
Автономна Республіка Крим
- 1,6
Івано-Франківська
-1,6
Харківська
- 1,3
Рівненська
- 1
Львівська
- 0,1
Найбільш істотно зменшився рівень злочинності в Запорізькій, Одеській, Волинській, Херсонській областях та м.Києві. Значне збільшення кількості зареєстрованих злочинів спостерігалось тільки в м.Севастополі, Хмельницькій, Чернівецькій областях. Зазначимо також, що в Харківській, Рівненській, Львівській, Житомирській, Черкаській областях стан злочинності проти минулого року не зазнав істотних змін.
4.2. Група областей, для яких характерний найбільш високий коефіцієнт злочинності, порівнянно залишилась незмінною. До неї входять Дніпропетровська (1687), Запорізька (1586), Луганська (1465), Харківська (1451) області, Автономна Республіка Крим (1371), Миколаївська (1265), Херсонська (1089) області.
Таким чином, регіонами з високим рівнем злочинності, як в попередні роки, є Схід та Південь країни.
5. Збитки від злочинності та їх відшкодування
5.1. Наявна статистична інформація не дає можливості повно і точно визначити загальну суму збитків, завданих суспільству внаслідок скоєння злочинів, так звану «ціну злочинності». Але за деякими показниками можна встановити приблизні масштаби та характер динаміки матеріальних збитків, що є результатом скоєння антисуспільних дій.
Таблиця 20
Матеріальні збитки, завдані в процесі вчинення злочинів
та їх відшкодування
Показники
1998
1999
2001
Встановлена сума мате-ріальних збитків
321917312
419331147
501850316
+/- у % до попереднього року
-
+ 30
+19,7
Сума прихованого прибутку
51636239
60617974
69951798
+/- у % до попереднього року
-
+ 17,4
15,4
Сума невиплаченого податку
52491147
85152808
98971171
+/- у % до попереднього року
-
+ 62,2
16,23
Добровільно відшкодовано на суму
94572796
153997514
207609548
+/- у % до попереднього року
-
+ 62,8
34,81
Частка від суми матеріальних збитків (у %)
29,4
36,7
41,37
Накладено арешт на майно
51011138
75299774
97710655
+/- у % до попереднього року
-
+ 47,6
29,76
Частка від суми матеріальних збитків (у %)
15,8
17,9
19,47
Вилучено на суму:
24854305
19159629
29816537
+/- у % до попереднього року
-
- 22,9
55,62
Частка від суми матеріальних збитків (у %)
7,7
4,5
5,94
- майна
21664637
16137159
19049062
+/- у % до попереднього року
-
- 25,5
18,04
- готівки
1057076
1576371
1572917
+/- у % до попереднього року
-
49
-0,22
- цінних паперів
125694
101367
1230679
+/- у % до попереднього року
-
19,4
1114,08
- іноземної валюти
2006898
1344732
7963879
+/- у % до попереднього року
-
- 33
492,23
Загальна сума встановлених матеріальних збитків від вчинення злочинів зросла протягом 1999-2001 рр. майже у 1,5 рази і склала 501,9млн.грн. При цьому слід врахувати, що цей показник розрахований тільки за виявленими злочинами. Якщо ж врахувати досить високий рівень прихованої злочинності, особливо в економічній сфері, то можна стверджувати, що реальна сума матеріальних збитків від скоєння злочинів є, за оцінками експертів, в 10-12 разів більшою. Тим не менш, наведені дані свідчать про зростання в останні два роки даного показника і, відповідно, підтверджують тезу про тенденцію трансформації злочинності, а саме збільшення кількості корисливих злочинів.
Звертає на себе увагу збільшення обсягу невиплаченого податку. В 1999 р. він складав 85,2 млн.грн. (+ 62,2% в порівнянні з 1998 р.), а в 2001 р. - 98,9 млн.грн. (+ 16,2%). Ці дані підтверджують значне розповсюдження ухилення від сплати податків як самостійного злочину, а також складової частини інших протиправних дій в сфері економіки.
5.2. Позитивно слід оцінити поступове збільшення результативності заходів щодо відшкодування матеріальних збитків. Якщо в 1998 р. сума відшкодованих збитків складала 52,9% від загальної суми збитків, то в 1999 р. - 59,1%, а в 2001 р. - 66,8%. Хоча доводиться констатувати, що третина матеріальних збитків від злочинних дій в цьому році залишились невідшкодованими, що становить досить великий відсоток.
Слід зазначити, що в 2001 р. 207,6 млн.грн. або 41,4% збитків були відшкодовані добровільно. За останні два роки кількість добровільно відшкодованих збитків інтенсивно зростала: в 1999 р. на 62,8%, а в 2001 р. - на 34,80%. В даний час добровільне відшкодування є основним способом компенсації матеріальних збитків від вчинення злочинів.
Вартість майна, на яке було накладено арешт для забезпечення відшкодування матеріальних збитків, протягом 1999-2001 рр. зросла, відповідно, на 47,6% та 29,8% на рік. Її обсяг збільшився з 51,0 млн.грн. в 1998 р. до 97,7 млн.грн. в 2001 р. Але частка вартості арештованого майна щодо суми збитків зросла лише з 15,8% до 19,5%, тобто арешт майна в даний час забезпечує відшкодування лише п’ятої частини. Цей показник може розглядатися як недостатньо високий.
Ще нижчим є відсоток вилученого майна. В 1998 р. він складав 7,7% щодо загальної суми збитків, в 1999 р. - 4,5%, а в 2001 р. - 5,9%. Якщо в 1998 р. було вилучено майна на 24,9 млн.грн., то в 2001 р. - 29,8 млн.грн. Сума вилученого майна є незначною, і таке вилучення не може розглядатися як дієвий спосіб боротьби з корисливими злочинами та відшкодування збитків, спричинених ними.
6. Ступінь латентності злочинності в Україні
Статистичні дані та результати досліджень, проведених в Україні, свідчать про досить високий ступінь латентності злочинності.
Таблиця 21
Дані щодо заяв та повідомлень про злочини
та інші правопорушення, що надійшли до ОВС в 1997-1999 рр.
Показники
Роки
1997
1998
1999
2001
Кількість заяв та повідомлень про злочини та інші правопорушення, що надійшли до ОВС
1806419
1764456
1832446
1903643
+/- у % до попереднього року
+16,0
-2,3
+3,9
+3,9
Кількість заяв та повідомлень про скоєння злочинів, що знайшли підтвердження
1308306
1310621
1370108
1426745
+/- у % до попереднього року
±0
+0,2
+4,5
+4,1
Кількість заяв та повідомлень про скоєння злочинів, по яких порушені кримінальні справи
553730
523447
518632
499520
+/- у % до попереднього року
-5,5
-5,5
-0,9
-3,7
Кількість заяв та повідомлень про скоєння злочинів, по яких відмовлено в порушенні кримінальної справи
694549
723203
799190
885566
+/- у % до попереднього року
+4,2
+4,1
+10,5
+10,8
З наведеної таблиці видно, що кількість заяв та повідомлень про злочини, які знайшли підтвердження, в 2001 р. збільшилась на 4.1% як і в останні роки. Продовжує постійно зменшуватись кількість заяв та повідомлень, по яких були порушені кримінальні справи. Їх частка від заяв та повідомлень про скоєння злочинів, що знайшли підтвердження, зменшилась з 42,3% у 1997 р. до 35% в 2001 р. Збільшилась ( на 10,8%) кількість заяв та повідомлень про скоєння злочинів, по яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Їх частка від заяв та повідомлень про скоєння злочинів, що знайшли підтвердження продовжує зростати. В 2001 р. вона збільшилась до 62,1%.
Тривалі попередні спостереження свідчать про схожість показників динаміки рівня зареєстрованої злочинності та кількості заяв та повідомлень про скоєння злочинів, що надійшли до ОВС. Розходження між ними, що намітилось протягом 1997 - 2001 рр. дає підстави стверджувати, що система ОВС, працюючи в умовах перенавантаження, змушена обмежувати кількість заяв та повідомлень, по яких порушуються кримінальні справи і, відповідно, кількість злочинів, що реєструються. Таким чином, рівень зареєстрованої злочинності не в повній мірі відбиває криміногенну ситуацію, що склалася в суспільстві, і головну тенденцію злочинності.
За результатами опитування експертів в країнах СНД поза реєстрацією залишається від 40% (загальнокримінальні) до 95% (економічні, посадові) злочинів. Вибіркові дослідження свідчать про те, що кількість направлених правоохоронними органами на судово-медичну експертизу та освідування осіб, в яких були встановлені тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в 5-6 разів перевищує кількість зареєстрованих злочинів, пов’язаних з заподіянням тілесних ушкоджень.
В ході опитувань учнівської молоді м.Києва, проведених НДІ НАВСУ в 1999 і 2001 рр., було заявлено про скоєння щодо респондентів протягом останнього року відповідно 400 та 473 злочинів з єдиного переліку. Якщо ж врахувати обман покупців та автовандалізм, додані до переліку в 2001 р., то загальна кількість злочинів, скоєних щодо учасників опитування, зросте до 720.
В 1999 р. постраждало від злочинних посягань 64,5% опитаних, причому 48,6% з них - більше одного разу. В 2001 р. відсоток осіб, що стали потерпілими від злочинів аналогічного переліку, склав 51,7%. З них 77,2% постраждали більше одного разу.
Таблиця 22
Ступінь віктимізації учнівської молоді м.Києва
по окремих видах злочинів
Види
злочинів
Від яких злочинів Ви постраждали протягом останнього року? (% від загальної кількості опитаних)
1999
2001
Обман покупців
немає даних
51,5
Кишенькова крадіжка
31,3
24,9
Хуліганство
15,9
14,7
Хабарництво
12,5
15,7
Крадіжка з квартири приватного будинку, дачі
9,8
9,5
Обман або зловживання довірою з метою заволодіння майном (шахрайство)
9,3
8,6
Крадіжка деталей та майна з автомобіля
6,6
8,8
Вимагательство грошей або послуг шляхом погроз
6,6
5,0
Автовандалізм
немає даних
4,5
Знищення або пошкодження майна
5,3
2,7
Порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило серйозну шкоду
4,5
3,2
Умисне спричинення тілесних ушкоджень, побиття
4,5
3,6
Напад з метою заволодіння майном (грабіж або розбій)
4,2
5,2
Крадіжка або угон автомобіля
1,6
2,0
Згвалтування, замах на згвалтування
0,5
3,2
Наведені дані свідчать про те, що ступінь віктимізації населення є дуже високим. Ця констатація є справедливою навіть з урахуванням обмеженого характеру опитувань, можливих помилок при оцінці протиправних дій. Необхідно зазначити, що структура віктимізації населення є досить усталеною, що відбиває закономірності даного процесу. Характерно, що і в 1999, і в 2001 р. понад 60% осіб, що постраждали від злочинів, не звертались із заявою в міліцію, тобто ці злочини залишились поза реєстрацією.
Узагальнення наведених статистичних та дослідницьких даних дають підстави констатувати наступне:
- рівень зареєстрованої злочинності не в повній мірі відбиває криміногенну ситуацію, що склалась в суспільстві, значна частина злочинів залишається поза реєстрацією.
- головними причинами збільшення рівня латентності злочинності є: збільшення випадків неповідомлення громадянами в ОВС про скоєні щодо них злочини середньої тяжкості та такі, що не становлять великої суспільної небезпеки; трансформація форм та видів злочинної поведінки, збільшення кількості корисливих злочинів, що вчиняються з застосуванням спеціальних засобів прикриття та маскування, знищення доказів (розкрадання, шахрайства, контрабанда, незаконне підприємництво, злочини в фінансово-кредитній та податковій сферах); обмеження ОВС рівня реєстрації злочинів, в тому числі, шляхом відмови в порушенні кримінальних справ щодо діянь, які об’єктивно є злочинними.
Серйозність проблеми латентності злочинів визнається керівництвом держави, про що свідчить затвердження Кабінетом Міністрів України спеціальної Програми вивчення причин латентності злочинів та розробки засобів забезпечення боротьби з латентною злочинністю.
7. Стан злочинності в Україні та інших країнах світу
7.1. Порівняння криміногенної ситуації в Україні та в країнах, що межують з нею, за коефіцієнтом злочинності в розрахунку на 100 тис. всього населення дає підстави для позитивної оцінки (див. таблицю 23)
Таблиця 23
Коефіцієнти злочинності в Україні та в країнах, що межують з нею
за даними Інтерполу (1992-1996 рр.)
№
Країна
Роки
п/п
1992
1993
1994
1995
1996
1.
Угорщина
4253
4326
3889
3789
4885
Приріст у % до 1992 р.
1,7
- 8,6
-10,9
14,9
2.
Словакія
2474
даних
2743
2571
2134
Приріст у % до 1992 р.
немає
10,9
3,9
-13,7
3.
Польща
2047
2020
2217
даних
2527
Приріст у % до 1992 р.
-1,3
8,3
немає
23,4
4.
Болгарія
1781
2255
2912
2522
даних
Приріст у % до 1992 р.
26,6
63,5
41,6
немає
5.
Україна
781
921
1033
1096
1234
Приріст у % до 1992 р.
18
32,3
40,4
58,0
6
Румунія
612
636
964
1039
1305
Приріст у % до 1992 р.
3,9
57,6
69,8
113,2
7.
Туреччина
191
210
339
даних
даних
Приріст у % до 1992 р.
9,7
77,6
немає
немає
Як бачимо, тільки Туреччина має значно нижчий показникніж Україна. Туреччина належить зовсім до іншогосвіту: по-перше, це ісламська країна, а, як відомо, втакихкраїнах рівень злочинності значно нижчий; по-друге, ця країна,на відміну відкраїн бувшого соціалістичноготабору,маєдосить стабільну економіку.
Найближчоюдо України зарівнем коефіцієнту злочинності єРумунія,що зумовленосхожістю соціально-економічної та криміногенної ситуації взазначених країнах.
7.2. Якщо порівняти коефіцієнти злочинності країн бувшого СРСР в 1997-1999 рр., то видно, що найвищим цей показник є в Литві (2096 в 1999 р.) та Росії (1755). В Білорусі коефіцієнт злочинності складав в 1999 р. 1199. Україна за рівнем злочинності посідає четверту сходинку (1141). Далі ідуть Казахстан і Молдова, в яких спостерігається досить суттєве зниження рівня злочинності. В інших країнах, які розташовані на Кавказі та в Середній Азії, коефіцієнт злочинності в 4-4,5 рази менший. Така розбіжність пояснюється великою різницею між Україною та вказаними країнами в ступені та характері економічного розвитку, соціальних відносинах, ментальності суспільства.
Таблиця 24
Коефіцієнти злочинності в Україні та країнах
бувшого СРСР в 1997-1999 рр.
Країна
Роки
1997
1998
1999
Литва
1825,6
2033,7
2096,3
+/- у % до попереднього року
11,4
3,1
Росія
1784,6
1629,7
1755,2
+/- у % до попереднього року
-4,7
-8,7
7,7
Білорусь
1241,3
1252,9
1198,6
+/- у % до попереднього року
-3,4
0,9
-4,3
Україна
1222,3
1166,7
1140,6
+/- у % до попереднього року
-3,8
-4,5
-2,2
Казахстан
1164,1
1028,2
870,1
+/- у % до попереднього року
0
-11,7
-15,4
Молдова
808,9
927,2
838,7
+/- у % до попереднього року
-9,3
14,6
-9,5
Вірменія
328,9
325,6
283,6
+/- у % до попереднього року
23,1
-1
-12,9
Туркменістан
315,4
+/- у % до попереднього року
-0,2
Узбекистан
276,4
+/- у % до попереднього року
-1,6
Грузія
266,7
255,5
273,9
+/- у % до попереднього року
-7,9
-4,2
7,2
Таджикистан
220,7
217,8
217,0
+/- у % до попереднього року
-7,9
-1,3
-0,4
Азербайджан
229,9
215,1
195,9
+/- у % до попереднього року
-12,2
-6,4
-8,9
7.3. Якбачимо, в економічно розвинутихкраїнах рівень злочинності в декілька разіввищий ніжв Україні. Особливо високийвін в країнах,що вважаються благополучними за станом криміногенної ситуації.Пояснити цей парадоксальний, на перший погляд, фактможна такимчином. По-перше, в розвинутих країнах в порівнянні з країнами, якірозвиваються, виникаєнабагато більшеправовідносин (міжгромадянами, між громадянамита організаціями, між організаціями і т.інш.), що ускладнює їх регулювання і призводить до збільшення кількості правопорушень. По-друге, в країнах, де рівень злочинностіоцінюється якхарактеристика благополуччя суспільних відносин, а нерезультат діяльності правоохоронних органів, реєстрація правопорушень в державних установах більш повна, такяк не обтяжена ідеологічними ланцюгами типу: "міліція несе відповідальність застанзлочинності". Нафоні такого підходу більшість потерпілих невагається-подавати заяву про правопорушення чи неподавати.Як відомо, найбільшулатентністьскладаютьсаме факти, коли потерпілі з різних мотивів неподають заяву про порушення своїх прав. По-третє, дається взнаки істотна різниця в кримінальному законодавстві різних країн, зокрема, в плані віднесення певних видів діянь до злочинів.
Таблиця 25
Коефіцієнти злочинності в Україні та найбільш розвинутих країнах світу у 1995-1996 рр. за даними Інтерполу (у розрахунку на 100 тис. населення)
№
Країна
1995 р.
1996 р.
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
Фінляндія
Швеція
Данія
Канада
Норвегія
Німеччина
Нідерланди
Франція
Австрія
Бельгія
США
Швейцарія
Ізраїль
Італія
Греція
Ірландія
Іспанія
Японія
Україна
14799
12620
10525
10352
-
8038
-
6783
6314
5833
5374
5168
5191
3828
2959
2867
2287
1490
1096
14803
12982
10334
9163
9167
8179
7928
6317
6058
7106
5278
4981
5316
3994
3208
2912
2303
1486
1234
Відзначимотакож, що вЯпонії коефіцієнт злочинностізначно менший, ніж в розвинутих країнахЄвропи іПівнічної Америки. Це характерно і для іншихазіатськихкраїн і пов`язано, очевидно, з особливостями їх соціально-економічного розвитку, звичкамита традиціями життя у замкнутійгромаді, впливом релігії і т.ін.
Як показують наведені дані та оцінки експертів ООН загальна результуюча злочинність в світі продовжує йти вгору. Середній коефіцієнт зареєстрованої злочинності складає 6 - 8 тис. злочинів на 100 тис. населення.
8. Стан судимості в Україні
8.1. В 2001 р. зменшилась кількість осіб, кримінальні справи щодо яких розглядаються в судах (- 4,5%).
В 2001 році кількість осіб, справи по відношенню до яких закрито, дещо зменшилась в порівнянні з 1999 роком (- 4,8%), але продовжує перевищувати відповідні показники попередніх років. Протягом 1997-2001 рр. кількість цих осіб щороку зростала в середньому на 22,5%. Зазначена тенденція може бути зумовлена підвищенням вимог судів до якості розслідування кримінальних справ та активізацією діяльності адвокатури на всіх стадіях судового розгляду кримінальних справ. Імовірним чинником цього процесу може бути також розповсюдження корупції серед частини судей.
В каральній політиці судів протягом року переважала тенденція до подальшої гуманізації покарання. Кількість засуджених до позбавлення волі в порівнянні з 1999 р. зменшилась (- 3,5%). Загалом в 2001 р. ця міра покарання була призначена щодо 83399 осіб. Натомість збільшилась кількість засуджених умовно (+8%), а також до інших мір покарання (+5,5%).
Характерним для минулого року є істотне зменшення кількості осіб, засуджених до виправних робіт -18,9% (1998 р.+8,4%, 1999 р. -15,3%) та штрафу -36,8% (1997 р.-15,9%, 1998 р. -26,4%, 1999 р. -40,5%). Ця тенденція в сфері призначення кримінальних покарань зумовлена впливом вищезазначених несприятливих економічних та соціальних факторів (відсутність належного обсягу інвестицій для створення робочих місць, збільшення рівня зареєстрованого та фактичного безробіття, зменшення рівня матеріального забезпечення більшості населення тощо). Слід зазначити, що кількість осіб, засуджених з відстрочкою виконання вироку практично залишилась на рівні 1999 р.
Слід відмітити тенденцію до значного скорочення кількості осіб, засуджених до штрафу, яка спостерігається протягом чотирьох останніх років (в 1997 р. темп зниження цього показника склав 15,9%, 1998р. -26,4%, 1999 р. -40,5% і 2001 р. -36,8%). Це зумовлено, на наш погляд, суттєвим зниженням рівня матеріальної забезпеченості більшості громадян, що дуже ускладнює реальне виконання цього покарання.
Розподіл засуджених за мірами покарання мав в 2001 р. наступний вигляд: позбавлення волі - 37,5% загальної кількості засуджених, засудження з відстрочкою виконання вироку - 22,1%, умовне засудження - 21,2%, виправні роботи - 9,8%, штраф - 3,9%, інші міри покарання - 5,5%.
8.2. Розподіл засуджених в залежності від складу вчиненого злочину залишається практично стабільним протягом періоду 1991-1999 рр. При змінах чисельності в межах 1-5% питома вага груп осіб, засуджених за посягання на той чи інший родовий об’єкт, по відношенню до загальної кількості засуджених осіб розподіляється наступним чином. Засуджені за:
- злочини проти держави - 3,2% - 0,7%* ;
- злочини проти державної і колективної власності -29%-21,9%;
- злочини проти життя, здоров’я, честі і гідності особи - 12,9% - 10,5%;
- злочини проти політичних і трудових прав - питома вага менше одного відсотка;
- злочини проти приватної власності громадян 30% - 33,9%;
- господарські злочини - 5,7%; - 4,8%;
- службові злочини - 1% - 1,7%;
- злочини проти правосуддя - 0,8% - 0,6%;
- злочини проти порядку управління - 2,4% - 3,1%;
- злочини проти громадської безпеки, громадського порядку і народного здоров’я - 23,4% - 22,8%.
Таблиця 26
10 складів злочинів, за якими була засуджена найбільша кількість осіб в 1999-2001 рр.
Склади
Стаття
1999
2001
злочинів
КК
тис.осіб
%
тис.осіб
%
Крадіжка приватного майна
140
57962
24,9
57686
25,96
Крадіжка державного або колективного майна
81
40069
17,2
40492
18,22
Хуліганство
206
17167
7,4
14501
6,52
Незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів або психотропних речовин
229-1
2721
1,2
3094
1,4
Ухилення від уплати аліментів на утримування дітей
114
7328
3,2
5179
2,33
Грабіж
141
9093
3,9
9232
4,15
Порушення правил руху і експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
215
4816
2,1
3531
1,59
Розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах
86-1
3168
1,4
1799
0,81
Умисне тяжке тілесне ушкодження
101
4756
2,0
4571
2,06
Обман покупців
155
3122
1,3
2497
1,12
Як видно з таблиці 26, кількість засуджених, які скоїли крадіжки приватного, державного та колективного майна, складає понад 40% всіх засуджених, що значно перевищує частку осіб, які притягнуті до кримінальної відповідальності за інші злочини.
В 2001 р. в порівнянні з 1999 р. зменшилась кількість осіб, притягнутих до суду за розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах та обман покупців.
|
