Історія національно-визвольних рухів свідчить , що в моменти їхнього піднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел історії та симантики національної символіки . Це цілком природно , бо національні символи - не випадкові значки і барви . Вони постають внаслідок історичного та культурного розвитку народу і тісно пов`язані з його духовністю , з його прагненням до єднання , готовністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів .
Українська державна символіка
Українська державна символіка,-як у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР,-відображує традиційну українську символіку , що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства . Ключем до її розуміння є чільний їїсим- вол , нині відомий під назвою «Тризуб» . Перша літописна згадка про тризуб як про вели-кокнязівський знак стосується ХХст.Його зображення відоме із печатки Святослава Ігоревича.Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря ,а з іншого -тризуб. Тризуб символізує туж саму трійцю життєтворчих енергій , що й хрест та шестикутна зірка , тобто Мудрість , Знання і Любов(або Вогонь, Воду й Жит- тя).Тож тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви ,на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському , його зображення знайдено на варязькому мечі ,в гербі французької королеви Анни , на надробку св.Еріка у Швеції та ін.
Тризуб на час прийняття Руссю-Україною христи-янства був настільки популярним , що хрест дове-лось об`єднати з ним в один знак ,- для сприймання широкими верствами народу .Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт , на маківках Володи-мирського собору (де тризуб уже ледь помітний).
Кожен символ ставить акценти на різних аспек-тах світобудови , графіка кожного знаку лаконічна чітка і промовиста . Якщо хрест концентрує увагу назначимості для світобудови третьої сили , то тризуб , відображаючи як триєдність світобудови , так і троїстість полум`я-енергії , принцип вогню і поступу .
У прямих предків сучасних українців-слов`янського племені полян ,званих також «русь» і «сколо- ти» , як і у їхніх попередників , паувала триком-понентна структура суспільства і була поширена легенда про походження полянської(Київської) дер-жави від трьох братів ,що «сіли» на трьох київських горах.Зверхники полян-русів , київські князі, так само , як і царі скіфів , карбували на своїх монетах знак Трійці- Тризуб . Поряд з офіційною функцією державного і релі-гійного символів Тризуб має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберега .Тризуб зоб-ражався як в орнаментах тканин , килимів , карбу-вання , так у рукописних текстах книг ,на монетах
і печатках , на ювілірних виробах ,державних від-
знаках , підвісках і навіть на посуді.
Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає , на жаль , у XVIIст. разом із заміною рукописів друкованими книжками . Однак у народному побуті найменш денаціоналізованих , гірських районів України він живе й досі.Так у Карпатах , під Різдво чи Йордань , селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба .
Крім містичного знака-тризуба українська дер-жавна символіка включає жовто-блакитні барви.
На відміну від однозначного слова «колір»,сло-во «барва» багатозначне . В старовину воно озна-чало не лише певний колір , але й уніфікований одяг,тобто належність до певної групи людей .Один з діалектних варіантів слова«барва» набув значення матеріального барвника , це слово «фарба» , інший «варна» - зберіг лише його друге значення: певної групи людей.
У давніх аріїв було три барви (варни): біла старшина , жреці - правителі , яких звали рахмани (брахмани) ; червоно - малинова - воїни (шатри , кшаттії) ;чорна - сіячі та скотарі (вайш`ї і шуди).
Запорожці , як люди , що повністю присвятили себе священній війні за Україну , дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів - зодягались у червоно-малиновий одяг і мали , мрім мирного жов-то-блакитного , бойовий , червоно-малиновий стяг;
гетьман мав срібно-білого прапора ,військово-магнатськи формування - червоно-білого ,а військовонародні -червоночорного .Оскільки гетьман у певних ситуаціях мав виступити то від старшини , то від козацтва ,то від селян , а то й від усіх зразу - він мав бунчуки білого , червоного , та чор-ного кольорів.Біло-червоно-чорна символіка кольорів збереглася і до сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по бі-лому ,що символізує єдність усіх груп (барв,варн) у одному народі .
Можна наводити чимало пикладів популярності біло-червоно-чорної барви на Україні , але жоден зцих традиційних кольорів не став державною бар-вою в силу двох причин . Перша полягає в тому , що ця барва є спільною для десятків націй і на-родностей ,які розвинулися з єдиної давньоарійсь-
кої спільності ,а друга - в тому , що за цими кольорами протягом тисячоліть , міцно установилася соціальна функція . В українців національною бар-вою стала інтегруюча релігійна блакитно - жовта . Після батиївського погрому на Київських землях завмерла усяка національна і державна діяльність. Коли ж нація почала оживати ,- відродилась і символіка .Національна барва з`являється по всій Україні і ,насамперед , у розписах церков та у цер-ковних речах -ризах , фарбованій різьбі іконостасів . Ця барва оживає також у творах мистецтва - мініатюрах і прикрасах , у масовому виготовленні жовто - блакитних тканин , у гербах українських земель . Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотолтою підковою і золотим кавалерським хрес-том . Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною блакитножовтою барвою ,яка виразно виявилася за середньовіччя , коли почалась повсюдна фіксація та форма-лізація національної символіки . Як відомо ,Київщина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі , Галичина - золотого лева на голу-бому полі.Так на землях України узаконилась одна-кова національна барва . Збіг досить промовистий, якщо зважити,що ці землі на той час не були об`єднані в єдиній Український державі .
Жовто-блакитна барва була наствльки усвідом-леною як національна українська , що узаконення Центральною Радою жовто - блакитного прапора як державного символа , яке сталось 22 березня 1918р., не викликало ні в Україні , ні в Росії жодного сумніву , що до правомврності цього акту.
Висновок
Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв , Ельбрусу і Кіліманджаро , а жовто - блакитна барва , як Українська національна символіка , утвердилась на всіх материках планети.
