3. Фінансові результати страхової компанії. Вступ.
Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб'єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з'ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.
Разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв'язків між усіма господарюючими суб'єктами зростає ймовірність виникнення непередбачуваних ускладнень, підвищується ступінь ризику на усіх рівнях. Підприємець у ринкових умовах ризикує втратити свій капітал, може спричинити своєю необачною поведінкою втрати капіталу у своїх постачальників, споживачів або посередників. Працівник в умовах ринку може втратити роботу, здоров'я, працездатність, свої заощадження, майно. Одні втрачають годувальника, комусь не повертають кредит, хтось потерпає від зміни курсу валюти і т.ін.
Суттєво впливає на зростання ризиків, пов'язаних із технікою та технологією, розвиток науково-технічного прогресу.
Все більшої гостроти набувають екологічні проблеми. Потребують професійного вирішення політичні аспекти суспільного буття.
Зростання ризику у всіх сферах людського життя та господарської діяльності обумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така:
чим більше суб'єктів охоплено страхуванням, тим менше воно коштує окремій особі.
Страхування у ринковій економіці грунтується на попередньому створенні страхових фондів з страхових внесків та на відшкодуванні збитків потерпілим-учасникам.
Отже, страхування — це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах ринкової економіки. Кожна людина має знати, як вона може обмежити свій ризик і скільки їй це коштуватиме. З іншого боку, страхова справа є прибутковим різновидом підприємництва, яке в Україні тільки починає розвиватися.
Страхова організація може мати доходи
— від страхової діяльності;
— від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних коштів;
— від інших операцій. Доходи від страхової діяльності включають:
— зароблені страхові платежі за договорами страхування та перестрахування;
— комісійні винагороди за перестрахування;
— частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;
— повернуті суми із централізованих страхових резервів;
— повернуті суми технічних резервів, відмінних від резерву незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством.
Зароблені страхові платежі визначаються за формулою:
ЗСП = СНСП зв.п.+ СНЗСПпоч.зв.н. — СНЗСПк.зв.п ,
де ЗСП — зароблені страхові платежі;
СНСПзв.п.-сума надходжень страхових платежів за звітний період;
СНЗСПпоч.зв.п. — сума незароблених страхових платежів на початок звітного періоду;
СНЗСПк.зв.п. — сума незароблених страхових платежів на кінець звітного періоду.
До суми надходжень страхових платежів не включаються частки страхових платежів, які сплачено перестраховиками у звітному періоді за договорами перестрахування.
Страхові платежі — первинний доход страхової організації та основа подальшого обігу засобів, джерело фінансування інвестиційної діяльності.
Оскільки від моменту надходження платежів страхувальників на рахунки страховиків до виплати їх у формі страхового покриття минає певний час, а тривалість збереження засобів страхувальника визначається строком договору, що може дорівнювати трьом, п'яти, десяти, п'ятнадцяти і більше років, то запасні і резервні фонди, які формує страховик, можуть десятиріччями не використовуватись. Це створює об'єктивну основу для формування позичкового фонду, прямого інвестування, участі в комерційних операціях іншого виду, даючи доход від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних засобів.
Крім того, страхова компанія може мати доход від надання послуг, пов'язаних з ризик-менеджментом, консультаціями, підготовкою кадрів і т.ін. (доходи від інших операцій).
Витрати страховика утворюють собівартість страхових послуг. Вони мають таку структуру :
— витрати на виплату страхових сум та страхових відшкодувань;
— відрахування в централізовані страхові резервні фонди;
— відрахування в технічні резерви, відмінні від резервів незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;
— витрати на проведення страхування;
— інші витрати.
Собівартість у страховій справі — явище особливе. Страховик, беручи на себе страхову відповідальність за даним видом договору, тільки приблизно знає, у яку суму йому обійдеться надання тієї чи іншої страхової послуги. Вона може коштувати страховику тільки суми витрат на ведення справи за даним договором, а може , окрім цього, включати виплату річного відшкодування. Саме тому в страховій практиці явище собівартості розглядають у вузькому та широкому її розумінні.
У широкому розумінні собівартість — сукупність усіх затрат страховика з надання послуг як безпосередніх, спрямованих на здійснення виплат з відшкодування збитків або страхових сум та на ведення страхової справи, так і опосередкованих, тобто витрат,
пов'язаних із забезпеченням фінансової стійкості страхової компанії (формування запасних та резервних фондів).
У вузькому розумінні собівартість — це витрати страховика на ведення страхової справи.
Головна стаття витрат страховика — виплата страхових сум і страхового відшкодування.
Зіставляючи доходи та витрати страхової організації, визначають її фінансові результати. Найбільш загальним показником результативності діяльності страховика є його валовий доход. Він визначається як сума доходу від страхової діяльності, прибутку від страхування життя, прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшених на виплати страхового відшкодування та страхових сум, відрахувань у централізовані страхові резервні фонди та в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій.
Розглянемо докладніше складові валового доходу.
Прибуток від страхових операцій є різницею між ціною наданих страхових послуг та їх собівартістю. Головним джерелом формування прибутку від страхових операцій є прибуток у тарифі, який під час калькуляції навантаження закладається в тарифну ставку як самостійний елемент ціни на страхову послугу. Частка прибутку в тарифі встановлюється у відсотках або в абсолютному розмірі. Як елемент тарифу пркбуток відіграє важливу роль у регулюванні попиту та пропозиції з окремих видів страхування, оскільки всі інші елементи тарифу мають суто об'єктивну основу.
Фактичний прибуток від страхових операцій може формуватись (під впливом обставин) за рахунок будь-якого елемента тарифу, включно з нетто-ставкою. З метою виключення цієї можливості і для забезпечення формування запасних фондів у достатньому обсязі викорисговують такий порядок розподілу фонду поточних платежів, згідно з яким за кожним видом страхування в запасний фонд перераховується різниця між нормативним і фактичним обсягами виплат.
Таким чином, фактичний прибуток від страхових операцій включає:
— прибуток у тарифах;
— економію з витрат на ведення справи;
— економію на управлінських витратах, яка є тоді, коли їхні темпи зростання відстають від темпів зростання страхових платежів.
Прибуток від діяльності із страхування життя визначається сумою надлишку резерву довгострокових зобов'язань (математичних резервів) понад обсяг страхових зобов'язань.
Прибуток від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів не включає доходів від інвестування та розміщення коштів резервів із страхування життя і медичного страхування у разі використання їх на поповнення резервів із страхування життя відповідно до методики формування резервів із страхування життя, зазначеної у ст.29 Закону України "Про страхування", або на поповнення резервів з медичного страхування у випадках, передбачених чинним законодавством .
Показник рівня доходності за операціями або за будь-яким видом страхування називають рентабельністю .
Рівень рентабельності визначають за формулою:
Р=річна сума прибутку/річна сума платежів за будь-яким видом страхування або за страховими операціями в цілому
Рівень рентабельності показує, який прибуток отримує страховик з кожної гривні страхових платежів. Цей показник ув'язує розмір прибутку як джерела фінансових ресурсів з обсягом робіт із формування страхового фонду. Література
