Психофізіологічна проблема. Психіка – це властивість мозку. Псих. діяльність організму здійснюється за допомогою спеціальних фізіологічних механізмів, які об’єднуються у структури і забезпечують сприйняття та переробку інформації, ухвалення рішень та реалізацій, активну поведінку організму. Нервова система має центр. і периферичну частини. Центральна нервова система складається з головного та спинного мозку. Головний мозок розміщ. у черепі, а спинний мозок – у хребетній частині. За сучасними даними мозок, як саморегулююча система скл. з 3-ьох основних блоків : 1. Енергетичний. 2 інформаційний, 3. Діяльнісний.. Права півкуля оперує образною інформацією, одночасно перероблює її, керує навичками, які пов’язані із зоровим і просторовим дослідом, забезпечує орієнтацію в просторі, а також емоційне сприйняття об’єкту. Психогностична проблема. Взагалі психогностична проблема охоплює якісно вищий рівень відносин між психікою і поза психічних явищ. Позапсихічні явища характер. як буття, а психіка як свідомість. Вперше цю проблему зачепив у своїх міркуваннях Платон. Він вперше звернув увагу на існування надприродної субстанції. Концепція матеріалістів ототожнює ідеальне зі свідомістю і ставить його взалежність від роботи мозку. Свідомість є власне людською формою психіки. Тому її слід розглядати відповідно на рівні індивіда ( ідеї). Проблема людини. На відмінну від індивіда, який освоює надбання попередніх поколінь у формі образу відтворює світ і на цій підставі дії, особистість виявляє власне ставлення до світу і прагне його втілити. Вона самореалізується. Самореалізація здійснюється завдяки вчинку. При цьому особистість виходить за власні обмеження, долає перешкоди, втілює себе в світі. Вчинок людини має певні компоненти : ситуативним компонентом вчинку, люд. знаходить підставу своїм взаєминам зі світом і власного життя. Мотиваційний компонент вчинку це віднаходження джерел буття в самому собі , коли прагнення, єднання із світом, не здійснюється. Дієвий компонент вчинку це утвердження власного буття, через перетворення світу, через боротьбу з існуючим обмеженнями, через самореалізацію. Післядієвий компонент це рефлексія, тобто самопізнання (само утверджений).Вчинок – це складно структурована сповнена глибокого змісту, розгорнута у часі і просторі активність, яка характер. люд. як особистість.( центральна проблема психологів ).Розрізняють 2 способи ставлення до світу : це пізнавальний і практичний. Пізнавальне ставлення – це процес проникнення в сутність відносин і властивостей буття. Практичне ставлення до світу – виникає на основі потреб, і скеровується на досягнення певних цілей. Особистість втілюючи власну філософію здійснює акт самореалізації. Тому таку діяльність можна оцінювати як творчість.
