Мислення – процес пізнавальної діяльності людини, що характеризується узагальненим та опосередкованим відображенням дійсності. Види мислення :1. За генетичним критерієм ( за послідовністю появи у філогенезі або онтогенезі ): а) наочно-дійове; б) наочно-образне; в) абстрактне. 2. За типом розв’язуваних задач : а) теоретичне – знаходження закономірностей; б) практичне – розв’язання конкретних задач; 3. За характером узагальнень : а) теоретичне ( узагальнення думок); б) практичне ( ситуативні узагальнення );4. За характером перебігу : а) інтуїтивне( процес мало усвідомлений без виділення чітких етапів ); 5. За переважаючими засобами мислення : а) аналітичне ( краще розвинена здатність до поділу на складові частини ); б) синтетичне ( краще розвинена здатність до мислення про цілісний об’єкт ). У процесі мислення виділяють такі основні операції : аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення. Аналіз – розчленування в думці предмета або явища і вирізнення окремих його частин, ознак або властивостей. Синтез – поєднання в думці окремих елементів, частин, ознак у єдине ціле. Порівняння - встановлення подібності і несхожості між предметами та явищами дійсності. Абстрагування – відволікання від несуттєвих ознак і виокремлення самих лише суттєвих особливостей групи предметів або явищ. Узагальнення - виділення спільних суттєвих ознак. Мотивація мислення включає мотиви двох типів : 1. Специфічно-пізнавальні: прояви пізнавальних потреб ( інтерес, допитливість ). Смисл мислення постає в самому його процесі; 2. Неспецифічні – мислення спрямоване на результат ( вимоги дорослих, престиж ). Мислення виникає за умови, коли нові цілі недосяжні відомими способами і потрібно їх відшукати (проблемні ситуації ). Проблемна ситуація переходить у задачу ( проблему ). Спосіб розв’язання задачі будується на передбаченні шуканого. Етапи розв’язання задачі : 1. Виникнення проблеми з проблемної ситуації; 2. Побудова гіпотез; 3. Перевірка гіпотез; 4. Формулювання результату. Спроби розв’язання задач : а) спроб і помилок ; б) використання відомого алгоритму; в) цілеспрямована трансформація умов; г) евристичний пошук. Мислення не обмежується розв’язанням задачі, а проявляється в усвідомленні нових проблем і в постановці нових задач. Основними формами мислення є : поняття, судження, умовивід. Поняття – думка, у якій відображаються загальні, суттєві та одиничні ознаки предметів. Судження – відображення зв’язків між предметами або їх властивостями. Умовивід – зв’язок між думками, в результаті якого з кількох відомих суджень ми отримуємо нове судження. Умовиводи бувають : дедуктивними ( процес переходу від судження, що висловлює загальне положення, до судження, що висловлює окремі, часткові положення ) та індивідуальними ( процес переходу від часткових, одиничних суджень до загального судження ). Розумові дії – це система інтелектуальних операцій людини, спрямованих на виявлення ознак предметів, які не даються в перцептивному плані, розумові дії побудовані на використанні певних пізнавальних знарядь, набутих протягом суспільного розвитку.
