Процедура перевірки методики на валідність. Критерії валідизації.
Валідність теста - поняття, що вказує нам на те, що тест вимірює, і наскільки добре він це робить. Валідність свідчить про те, чи придатна методика для вимірювання визначених якостей, особливостей і наскільки ефективно вона це робить. Найбільш поширеним способом знаходження теоретичної валідності методики є конвергентна валідність, тобто зіставлення даної методики з авторитетними близькими методиками і доводів значимих зв’язків з ними. Зіставлення з методиками, які мають іншу теоретичну основу і констатація відсутності значимих зв’язків з ними, називається дискримінантною валідністю. Інший вид валідності – прагматична валідність – перевірка методики з точки зору її практичної значимості, ефективності, корисності. Для проведення такої перевірки як правило, використовується так звані незалежні зовнішні критерії, тобто використовується незалежне від тесту, зовнішнє джерело інформації про виявлення в реальному житті і діяльності людей вимірюваного психічного порушення. Серед таких зовнішніх критеріїв можуть бути успішність, професійні досягнення, успіхи в різних видах діяльності, суб’єктивні оцінки ( або самооцінка ). Для перевірки валідності теста можна використовувати метод відомих груп, коли запрошуються люди, про яких відомо, до якої групи за критерієм вини відносяться ( наприклад, група успішних, дисциплінованих студентів – високий критерій, і група невстигаючих, недисциплінованих студентів – низький критерій, а студенти з середнім значенням не беруть участь в тестуванню ). Величини коефіцієнта валідності завжди нижче за коефіцієнт надійності. В залежності від специфіки самої діагностичної методики і зовнішнього критерія розрізняють декілька її видів : 1. Валідність по одночасності, або поточна валідність – визначається за допомогою зовнішнього критерія, інформація по якому збирається в період проведення дослідження ( упішність, продуктивність). 2. Прогностична або передбачаюча валідність відрізняється тим, що інформація за зовнішнім критерієм збирається дещо пізніше за часом після проведення дослідження. 3. Ретроспективна валідність – визначається на основі критерія, який відображає події або стан якості в минулому. Вона також може свідчити про передбачення можливостей методики. Ще одна класифікація валідності : 1. Теоретична – її перевіряють за кореляційними показниками однієї і тієї ж властивості отриманої за допомогою різних методик. 2. Емпірична – перевіряється за відповідністю діагностичних показників реальної поведінки, спостерігаємим діям та реакціям досліджуваного. 3. Внутрішня – означає відповідність завдань, субтестів, суджень, що містяться в методиці. 4. Зовнішня – майже емпірична але в одному випадку мова йде про зв’язок між показниками методики та найбільш важливими зовнішніми ознаками, які відносяться до поведінки досліджуваного. Перевірка методики на валідність – називається валідізацією. Критерії валідності : - низький –0,2-0,3. – середній –0,3-0,5. – вищий – 0,5 –0,6. – високий – більше 0,6.
