Психодіагностика як наука. Історія розвитку, сучасні завдання науки і сфери застосування.
Сучасна психодіагностика визначається як психологічна дисципліна, яка розробляє методи вивчення і виявлення індивідуально-психологічних властивостей людини . Також ПД є галуззю психологічної практики, що охоплює роботу з виявлення різноманітних якостей, властивостей, особливостей особистості. Джерелом ПД є дві науки: 1. експериментальна психологія, 2. диференційна психологія. Термін ПД запропонований вперше в 1921 р швейцарським психологом Германом Роршахом . В своїй праці, використовує цей термін присвячуючи закономірностям сприйняття мало структурованих об’єктів, різних хворих. Кінець XIXст. – анг. антрополог та засновник диференційної психології Френсіс Гальтон протягом року ( 1884-1885) в спец. Лабораторії провів серію випробувань з вимірювання здібностей і властивостей людей. Це були виміри як фіз.. даних (сила, швидкість реакції) так і функціональних станів і властивостей (обсяг пам’яті, сприймання кольорів, увага тощо). Охоплено біля 10 000осіб віком від 5 до 80 рр. Це була перша практика кількісного вимірювання індивідуальних особливостей людини за допомогою тестів. Дослідження гальтона знайшли підтримку по всьому світі – амер. Вчений Джеймс Кет тел у 1890р публікує роботу «Розумові тести і вимірювання». В кінці XIX ст. в США було створено 2 комітети для координації тестових досліджень. Перші методики психодіагностики інтелекту дітей були створені Ал. Біне(Франція). Ним були створені тести для розумово відсталих дітей та дітей із ЗПР. Ці тести були модифіковані Теодором Сімоном. (Школа Біене- Симона). Біне розробив поняття розумового віку дитини та розбіжності з хронологічним віком. В 1912р. в Німеччині Штерн запропонував визначити не абсолютну різницю, а відносну: IQ= розумовий вік/хронологічний вік*100%. Вагомий внесок був Льюіса Германа- запропонував визначення IQ не тільки для диференціації розумовоі відсталості, а й з метою визначення і ранжування всіх досліджуваних за показником IQ. Ця методика була стандартизована. Германом була запропонована класифікація за IQ: 90-109 –середній рівень; 110-140 –вище середнього; 140 і більше – обдарованість; 70 – розумова відсталість. В Росії психолог Г. І. Розсолімо вперше запропонував результати тестувань визн. В графічному вигляді. Профіль особистості . Він же створив комплексний тест трьох психічних процесів: уваги, волі, сприймання. 20 – 30 рр. характеризуються бурхливим розвитком як науки, так і практичної діагностики у всьому світі. Тести почали застосовувати при прийомі на навчання, роботу, переміну по службі, для оцінки знань. Така масова тестоманія мала негативне значення. 1936р. – постановою ВКП було повністю заборонено використання тестів. 30-60рр. – занепад як науки, так і практики . Існує лише академічна наука психологія. З кінця 60р. – поступовий розвиток наукової психодіагностики. З березня 1969р. – був отриманий дозвіл психол. щодо застосування тестів. З 80р. – посади психологів у навчальних закладах та в інших сферах суспільного життя. Основною метою сучасної психодіагностики є створення методів і засобів які б сприяли б розвитку особистості у подоланні труднощів. Таким чином метою можна визначити – створення умов для проведення змістовної діагностико-пізнавальної роботи , подання рекомендацій та проведення психокорекційних заходів.
