Виготський розробив учіння про вік, як одиницю аналізу дитячого розвитку, він виявив і сформулював закони психічного розвитку дитини. Він ввів поняття соц. ситуація розвитку – специфічна для кожного віку між дитиною і соц. середовищем. Взаємодія дитини зі своїм соц. оточенням, що навчає її і визначає той шлях розвитку, що призводить до виникнення новоутворень. Особливості дитячого розвитку за Виготським: 1)циклічність – розвиток має складну організацію у часі, цінність кожного року або місяця визначається тим, яке місце він займає в циклах розвитку. 2) нерівномірність – різні сторони особистості втому числі психічні функції, розвиваються не рівномірно, тому на кожному віковому етапі відбувається перебудова їх зв’язків і зміни співвідношення між ними. Розвиток окремих функцій залежить від того, до якої системи міжфункційних зв’язків вона включена. Період коли функція домінує – період найінтенсивнішого оптимістичного розвитку. У ранньому дитинстві – сприймання, у дошкільному віці – пам’ять, у молодшому шкільному – мислення. 3)метаморфози – розвиток не зводиться до кількісних змін – це ланцюг змін якісних перетворень однієї форми в іншу. Дитина не схожа на маленького дорослого, який мало знає і вміє і постійно набуває досвіду. Психіка дитини своєрідна на кожній віковій сходинці, вона якісно відрізняється від того, що було раніше і що буде потім. 4)поєднання еволюції і енволюції - процеси зворотного розвитку ніби вплітаються до перебігу еволюції. Те що розвивалось на попередньому етапі – втрачається або перетворюється. Якщо інволюційні процеси запізнюються, спостерігається інфантелизм. Кризові вікові періоди за Виготським: 1)криза новонародженості – 2міс; немовлячий вік – криза одного року. 2)раннє дитинство – 1-3 роки; криза трьох років. 3)дошкільний вік – 3-7 років; криза семи років. 4)шкільний вік – 8-12 років; криза 13 років. 5)пубертатний вік – 14-17років; криза 17років.
