Гра - форма організації дитячого життя (Усова А.П.) – є фундаментом всього освітнього процесу дитячого садка, тому що саме в грі дитина «розправляє крила» своїх здібностей і робить перший крок до життєвого успіху. Гра як специфічно дитяча діяльність неоднорідна. Кожен вид гри виконує свою функцію в розвитку дитини. Виділяються три класи ігор: 1) ігри, що виникають із ініціативи дитини (дітей), – самодіяльні ігри; 2) ігри, що виникають із ініціативи дорослого, що впроваджує їх з освітньою й виховною метою; 3) ігри, що йдуть від історично сформованих традицій етносу, - народні ігри, які можуть виникати як з ініціативи дорослого, так і більш старших дітей. Кожний з перерахованих класів ігор, у свою чергу, представлений видами й підвидами. Так, до складу першого класу входять: гра-експериментування й самодіяльні сюжетні ігри: сюжетно-відображувальна, сюжетно-рольова, режисерська й театралізована. Цей клас ігор представляється найбільш продуктивним для розвитку інтелектуальної ініціативи, творчості дитини, що проявляється в постановці для себе й інших гравців нових ігрових завдань; для виникнення нових мотивів і видів діяльності. Саме ігри, що виникають із ініціативи самих дітей, найбільше яскраво представляють гру як форму практичного міркування на матеріалі знань про навколишню дійсність, значимих переживань і вражень, пов'язаних з життєвим досвідом дитини. Саме самодіяльна гра є провідною діяльністю в дошкільному дитинстві. Зміст самодіяльних ігор ґрунтується на досвіді інших видів діяльності дитини й змістовному спілкуванні з дорослим. Другий клас ігор включає ігри навчальні (дидактичні, сюжетно-дидактичні, рухливі й ін.) і дозвіллєві, до яких варто віднести ігри-забави, ігри-розваги, інтелектуальні, святково-карнавальні, а також театрально-постановочні ігри. Виховне й розвиваюче значення подібних ігор величезне. Вони формують культуру гри; служать у дошкільний період життя природною формою передачі дітям знань; сприяють засвоєнню соціальних норм і правил; і, що особливо важливо, є поряд з іншими видами діяльності основою самодіяльних ігор, у яких діти можуть творчо використати отримані знання. Третій клас ігор - традиційні, або народні. Історично вони лежать в основі багатьох ігор, що відносяться до навчальних і дозвіллєвих. Дослідження, проведені в останні роки, показали, що народні ігри сприяють формуванню в дітей універсальних родових психічних здатностей людини (сенсомоторной координації, довільності поводження, символічної функції мислення й ін.), а також найважливіших рис психології етносу, що створив гру. Сюжетно-рольова гра – співставлення ігрової діяльності з спілкування, які імітують певну соціальну ситуацію і характерні для неї форми рольової поведінки учасників. Основу такої гри складає роль і пов’язані з нею дії по її реалізації. В ролі, пише Ельконін, представлені соціально-психологічний потенціал розвитку дитини. Сюжети для своїх рольових ігор діти звичайно вибирають з того, що вони спостерігають в оточуючому середовищі. Зміст сюжетно-рольової ігри відображає розуміння дитиною діяльності і міжособистісних відносин, які дитина спостерігає у дорослих.
