Хронологічні межі молодшого шкільного віку становлять період життя дитини з 6-7 до 10-11 років. Вступ до школи підготовлений не тільки рівнем розвитку психіки особистості дитини, але й дозріванням її організму. Зростає ріст і вага тіла дитини, а водночас і її розумова працездатність. Відбувається інтенсивний розвиток нервової системи, її можливості значно розширюють збільшується вага лобних відділів головного мозку, що створює можливості для здійснення довільної поведінки, планування, виконання і контролю певної програми дій. Зростає сила гальмування та врівноваженість цих процесів. Разом з тим, у вищій нервовій діяльності процеси збудження превалюють над процесами гальмування, тому дитина ще залишається непосидючою й нестриманою. Організм 6-річної дитини відзначається добре розвиненими серцем і судинами, дозволяють їй витримувати навантаження, передбачені шкільною програмою(35хв. урок). Соціальна ситуація психічного розвитку відзначається системою вимог і очікувань дорослих щодо інтеграції дитини в шкільне середовище. У взаємовідносинах змінюється позиція як дитини, так і дорослих, насамперед, батьків. Дорослі очікують від дитини більшої самостійності, відповідальності, витривалості. Значно зростає обсяг обов'язків дитини. У свою чергу, молодший школяр усвідомлює соціальну значущість свого навчання в школі, вважаючи його необхідним етапом підготовки до дорослого життя. Найавторитетнішою особою серед оточуючих стає вчитель. Для молодшого школяра провідною діяльністю виступає навчальна, яка в дошкільника ще не була сформованою. З початку шкільного навчан¬ня в учня активно формується повна структура навчальної діяльності, від якої залежить подальший успіх дитини в оволодінні основами наук, а потім і в професійному навчанні. Необхідно формувати позитивне ставлення учнів до навчання, в якому вирізняються такі складові: усвідомлення учіння як суспільно-корисної діяльності, переживання інтересу до окремих прийомів учіння, інтересу до змісту предмета. Пізнавальні психічні процеси відзначаються зро¬станням довільності та регульованості. Сприймання має такі особливості: функціонує на рівні впізнавання та називання кольору і форми; значно вдосконалюється спостереження як цілеспрямоване сприйман¬ня з виділенням значної кількості деталей. Формується спостережливість як риса особистості. Увага молодшого школяра ще значною мірою мимовільна, але все більшо¬го значення набуває довільна. Мислення. При вступі до школи дитина володіє наочно-образним та наоч¬но-дійовим мисленням. Протягом початкового періоду навчання у дитини активно формується теоретичне мислення, що відокремлюється від сприймання і спирається на розвиток рефлексивних механізмів психіки. Пам’ять – довільна і словесно-логічна. Зростає продуктивність, міцність і точність запам’ятовування навч. матералу. Мовлення. Розвиваються такі сторони мовлення як говоріння і слухання; види мовлення(монологічне, писемне, внутрішнє). Новоутворення: довільність (саморегуляція поведінки), внутрішній план дій та рефлексія. На їх основі розвивається теоретичне мислення. Провідні потреби - пізнавальні. Найчастіше самооцінка конкретна, ситуативна, залежить від оцінок вчителя та відзначається зниженою стабільністю. Характер знаходиться на етапі індивідуальної невизначеності.
