Мотив - спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб суб’єкта
Мотив - спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб суб’єкта; сукупність зовнішніх або внутрішніх умов, які викликають активність С. і які визначають її напрямок (мотивація). Мотив – внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяльності. Вони бувають : зовнішніми і внутрішніми (процесуальні – інтерес до процесу, результативні – інтерес до результату діяльності, саморозвиваючі – з метою розвитку певних здібностей чи якостей).Мотиви – усвідомлені і неусвідомлені. Мотив виявляється у вигляді специфічних переживань, які характерні або позитивними емоціями від чекання досягнень даного предмета, або негативними, які пов’язані з неповнотою реального становища. Але для усвідомлення мотиву потрібна особлива праця. Мотив може задовольнятися набором різних дій; з іншої сторони дія може спонукатися різними мотивами. Мотиви усвідомлюються не завжди, і тому їх не потрібно розбивати на два великих класи : мотиви усвідомленні і мотиви неусвідомлені. У людини джерело розвитку мотивів – це безмежний процес суспільного виробництва матеріальних і духовних цінностей. В якості таких потенційних мотивів в онтогенезі виступають цінності, інтереси і ідеали, які у випадку їх інтеріоризації особистістю можуть придбати побуждаючу силу і стати реальними мотивами. Мотивація - сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її спрямованість та активність. За своїми проявами і функціями в регуляції поведінки мотивуючі фактори можуть бути поділені на три відносно самостійні класи: 1.При аналізі питання про те, чому організм приходить у стан активності, аналізуються прояви потреб і інстинктів, як джерело активності; 2.якщо вивчається питання, на що направлена активність організму, заради чого відбувся вибір саме цих, а не інших поведінкових актів, то досліджуються насамперед прояви мотивів як причин, які визначають вибір напрямку поведінки. 3.При вирішенні питання про те, яким чином відбувається регуляція динаміки поведінки, як досліджуються прояви емоцій, суб’єктивних переживань і установок в поведінці суб’єкта. Мотивація – як прояв конкретного мотиву; як сукупність мотивів; як особлива сфера, яка включає потреби, мотиви, цілі, інтереси у їх взаємодії. За визначенням І.Божович, мотивація – це те, заради чого здійснюється діяльність. Виокремлюють мотиви : винагороди і ухилення від винагороди. ; мотив ухилення від покарання. Мотивація – це те, що детермінує діяльність. Мюрей виокремлює : 1. Мотив досягнення; 2. Мотив домінування; 3. Мотив самостійності; 4. Мотив аффіліації (бажання належати до відповідної групи). Маслоу виокремлює: (пов’язує мотиви з потребами ) 1. Фізіолгічні потреби; 2. Потреба в безпеці; 3. Потреба в приналежності і любові; 4.Потреба в почутті особистої гідності; 5.Потреба в самоактуалізації. Шляхи формування мотивів : 1. Знизу – вгору – створюються такі об’єктивні умови, забезпечується така організація діяльності учнів, за яких з необхідністю формується потрібна мотивація. Учнів треба залучати до певної діяльності, спираючись на їхні потреби. 2. Згори – вниз – учням повідомляють у готовій формі спонукання, цілі, ідели, зміст спрямованості об’єкта. З цією метою застосовуються роз’яснення, переконання, приклад.
