У концепції Райха центральне положення приділялося сексуальності, що "була ключем для вирішення невротичних проблем індивідуума". Звільнивши власну сексуальність, людина здобуває "генитальний" характер - стає вільною, спонтанною, креативною і здоровою. В. Райх виділив сім рівнів блокування: очі, рот, шия, груди, діафрагма, живіт і таз. Перший рівень охоплює м'яза обличчя. Оральна зона містить у собі м'язи підборіддя, горла й потилиці, що блокують крик і плач. Ті ж емоційні прояви блокуються й на третьому рівні, що охоплює м'язи шиї і язик. Грудна зона містить у собі м'язи грудей, плечей, лопаток і рук. Затримування подиху, що є важливим засобом придушення будь-якої емоції, здійснюється в цій області. П'ятий рівень - це діафрагма, сонячне сплетіння, внутрішні органи й м'язи нижніх хребців. Наявність "панцира" проявляється у вигнутості хребта таким чином, що, коли пацієнт лежить, між нижньою частиною спини й кушеткою залишається значний проміжок. Блокування цього рівня сприяє утриманню сильного гніву. Зона живота включає м'яза живота й спини, при цьому напруга поперекових м'язів пов'язана зі страхом нападу, а "панцир" на боках - із придушенням злості й ворожості. Остання, тазова, зона включає всі м'язи таза й нижніх кінцівок. Тазовий "панцир" сприяє придушенню сексуального порушення. По Райху, звільнення тіла від блоків повинне йти зверху долілиць - від очей до таза. Тому що центром і мішенню психотерапевтичної роботи є таз, то до нього доходять поступово, крок за кроком звільняючись від більше поверхневих блоків. При цьому для розслаблення на рівні очей необхідно як можна ширше їх відкрити, що надає руху й м'язам чола. На оральному рівні захисний панцир може бути розслаблений шляхом імітації плачу, проголошення звуків, що мобілізують губи, кусання, блювотних рухів і за допомогою прямої роботи над відповідними м'язами. Прямий вплив на м'язи в глибині шиї неможливо, тому важливими засобами розслаблення "панцира" у цій області є крики, блювотні рухи й т.п. М'язи грудей розслаблюються за допомогою роботи над подихом, особливо здійсненням повного вдиху. Робота з діафрагмою можлива тільки після розслаблення чотирьох попередніх зон. На цьому рівні використовується робота з подихом і блювотним рефлексом (люди із сильними блоками на цьому сегменті практично нездатні до блювоти). Розслаблення на рівні живота відбувається без додаткових зусиль після відкриття верхніх сегментів. Нарешті, розслаблення таза здійснюється за допомогою мобілізації таза, а потім брикання ногами й удару тазом по кушетці. Техніки тілесної психотерапії відкривають доступ до соматичного несвідомого й дозволяють усунути виявлені блоки, що заважають гармонічному розвитку особистості. Техніки тілесної психотерапії відповідають всім вимогам цілісного підходу: людина розглядається як єдине функціонуюче ціле, сплав матеріальної й психічного, де зміни в одній області супроводжуються змінами в іншій. У тілесній терапії розроблено безліч підходів і різних методик, всі вони спрямовані на психосоматичну корекцію. Важливо, що соматичні симптоми в тілесній терапії розуміються як тілесні прояви переживань людини. Вимоги до психолога: крім знання терапевтичної техніки, терапевт повинен мати високий особистісний розвиток.
