Позитивна психотерапія Пезешкіана. ( 1972р., разом з його сином Пезешкіаном). Він звертає увагу на походження терміну “ positive psychotherapie “ від.лат. positum - те, яке має місце, реально існуюче “, а не від positivum – позитивне, підкреслючи цим самим необхідність переробки і позитивних і негативних аспектів проблеми і життя пацієнта, діалектичного розширення її світогляду. Це термінологічне уточнення дозволяє використовувати в якості синонімів даного виду позитивної психотерапії назву психотерапія реальністю. Позитивна психотерапія заснована на 3 принципах – надії, баланса ( гармонізація ) і консультування, які відповідають 3 етапам роботи з клієнтом як в процесі окремого заняття, так і на протязі всього психотерапевтичного курсу ( в середньому 10 занять по 1-2 години ). На етапі роботи з врахуванням принципа надії використовуються : 1. Позитивна інтерпретація проблеми пацієнта ( наприклад, нервова анорексія – прояв здатності співчувати голодаючим всього світу і т.д.);2. Транскультуральний підхід – розширення уявлень пацієнта про проблему “ посредством “ знайомства з іншим ( часто – прямо протилежним ) реагуванням і відношенням до змісту його проблеми в інших культурах ( наприклад, відмінності у відношеннях до їжі і голоданя у західних і східних культурах ); 3. Притчі і анекдоти з психотерапевтичним радикалом. На етапі роботи з урахуванням принципу гармонізації використовується розподілення енергії по 4 основним сферам життєдіяльності – тілесної, ментальної, соціально-комунікативної і духовної. До тілесної відноситься їжа, сон, тілесні контакти, турбота про зовнішність, фізичні вправи, переживання болі і тілесного комфорту – дискомфорту; до ментальної – задоволення пізнавальної потреби і цікавості, професійного досягнення; до соціально-комунікативної – спілкування людини; до духовної – світоглядні і релігійні переживання, фантазії про майбутнє, над особистісні (громадські )переживання і вчинки. В ідеальній, гармонічній моделі на кожну сферу виділяється 25% життєвої енергії. Реальне ж розподілення енергії виявляється за допомогою неформалізованого тесту; дисбаланс відмічається при спільному обмірковуванні і розподіленні 10 значних подій за останні 4 роки життя по 4 сферам життєдіяльності. Дисбаланс в тілесній сфері створює ризик соматичних і психосоматичних захворювань, в ментальній – агресивних дисстресових реакцій і перфекціонізма, в комунікативній – почуття самотності і депресії, а в духовній – почуття тривоги і психотичних порушень. На етапі гармонізації виявляються і проробатуються актуальний і базальний конфлікти пацієнта. Актуальний конфлікт складається під дією зовнішніх подій (наприклад, зміна місця роботи, смерть близьких ), мікротравм у значних міжособистісних відношеннях при недостатній здатності до подоланню цих проблем. Автори виділяють первинні ( любов, надія, довіра ) і вторинні здібності ( ввічливість, чесність, бережливість, пунктуальність ). Типовим базальним конфліктом є конфлікт між чесністю і ввічливістю. Реалізація принципа консультування означає передачу пацієнту функцій психотерапевт ( аутопсихотерапія ). Такий підхід відповідає принципам психологічного консультування. В практиці вже з першого заняття використовуються структуроване інтерв’ ю і опитувальник при заповненні яких пацієнт сам може прийти до осмислення різноманітних аспектів своїх проблем. Широко практикуються “ домашні завдання “, виконання яких пацієнт відчитується на наступному занятті. Сімейна терапія застосовується в заочній формі : пацієнт отримує інструкцію для самостійних проведень занятть дома. Для подолання міжособистісних конфліктів пропонується п’ятиступенева стратегія : 1. Дистанціювання (спостереження) – відмова від критики, від стереотипів оцінок ; 2. Інвентаризація ( описання ) – оцінка здібностей партнера, як негативних, характерних для самого пацієнта або бажаних для нього ; 3. Ситуативне “ ободрение “ – підкріплення доброго і правильного, з точки зору пацієнта, поведінки партнера; 4. Вербалізація – вибір відповідної ситуації і стратегії обговоренняпроблеми з партнером ; 5. Розширення цілей – вибір нових цілей і сфер взаємодій з партнером з врахуванням його позитивних якостей і без переносу негативного досвіду. Для вербалізації проблеми, рекомендується ряд конструктивних правил : 1. Пропонуйте партнеру обговорення в удобний для нього час і у відсутності незнайомців; 2. Починайте бесіду з його достоїнств і позитивних аспектів його проблем; 3. Перейдя до проблеми, не підвищуйте голос, говоріть від першого лиця; 4.уникайте зміщення обговорення самої проблемина особистісні особливості партнера; 5. Пам’ятайте, що відмінності між поглядами і думками – це показник довіри і відвертості; 6. Намагайтесь обмежити тривалість обговорення 1 годиною; 7. Нагадуйте собі і партнеру, що конструктивні вирішення проблем – перемога для вса двох ; 8. При інтенсивних, але невдалих спробах прийти до відповідального діалогу з партнером зверніться за допомогою до психолога або психотерапевта як до посередника. Істотну роль в психотерапії має релігійно-світоглядний аспект. Віру, релігію і світогляд можна вважати загальною системою відносин ( базовою концепцією ), яка формує установки і способи поведінки. Так, релігійні установки можуть бути базовою інформацією про відношення до сексуальності, про виховання про професії та інше
