Види психокорекційних програм : 1. Загальна модель корекції – це система умов оптимального вікового розвитку особистості вцілому. Вона пропонує розширення, поглиблення, уточнювання представлень людини про оточуючий світ, про людей, суспільні події, про зв’язки і відносини між ними; використання різноманітних видів діяльності для розвитку систематичного мислення. Необхідне оптимальне розподілення навантаження в ході заняття, дня, тижня, року, контроль і облік стану клієнта. 2. Типова модель корекції – організація практичних дій на різномантних засадах ; направлена на оволодіння різноманітними компонентами дій і поступове формування різноманітних дій. 3. Індивідуальна модель корекції – включає в себе визначення індивідуальних характеристик знань в нові види діяльності і сфери життя людини. психічного розвитку клієнта, його інтересів, типових проблем, виявл.провідних видів діяльності або проблем, особливість функціонування окремих сфер вцілому, складання програми індивідуального розвитку з опорою на більш сформовані сторни, дії головної системи для здійснення переносу отриманих знань в нові види діяльності і сфери життя певної людини. Існують стандартизовані ( чітко розписані етапи корекції, необхідні матеріали, вимоги, які висуваються до участників даної програми.) і вільні корекційні програми( психолог складає самостійно, визначаючи цілі і завдання етапів корекції, продумуючи хід зустрічей. Цілеспрямована дія на клієнта здійснюється через психокорекційний комплекс, який складається з декількох взаємопов’язаних блоків. Кожний блок направлений на вирішення різноманітних задач і складається із особливих методів і прийомів. Психокорекційний комплекс включає в себе 4 головних блока: 1 діагностичний – діагностика особливостей розвитку особистості, виявлення факторів ризику, формування загальної програми психологічної корекції. 2. Встановлюючий – збудження бажання взаємодіяти, зняття тривожності, підвищення впевненості клієнта в собі, формування бажання співробітничати з психологом і що-небудь змінити в своєму житті. 3.Корекційний блок –гармонізація і оптимізація розвитку клієнта, перехід від негативної фази розвитку до позитивної, оволодіння способами взаємодії з світом і самим собою, визначеними способами діяльності. 4. Блок оцінки ефективності корекційної дії. – вимірювання психологічного змісту і динаміки реакцій, зумовлювання появою позитивних поведінкових реакцій і переживань, стабілізація позитивної самооцінки. .Вимоги, котрі необхідно враховувати при складанні психокорекційних програм : 1. Чітко формулювати цілі корекц.роботи; 2. Визначити коло завдань, які конкретизують цілі корекційної роботи; 3. Чітко визначити форми роботи ( індивід., групова або змішана ) з клієнтом; 4. Підібрати методики і техніки корекційної роботи; 5. Визначити загальний час, необхідний для реалізації всієї корекційної програми; 6. Вибрати стратегію і тактику проведення корекційної програми; 7. Визначити частоту необхідних зустрічей ( щоденно, 1 раз в неділю, 2 раза в нед., і т.д.); 8. Визначити тривалість кожного корекційного заняття ( від 10-15хв на початку корекційної програми до 1,5-2 год вкінці у кінцевому етапі ); 9. Розробити корекційну програму і визначити зміст корекційних занять; 10. Планувати форми участі інших людей в роботі ( робота з сім’єю – підключ.близьких родичів, і т.д.); 11. Реалізувати корекційну програму ( необхідність передбачати контроль динаміки перебігу корекційної роботи, можливість внесення доповнення або змін у програму ); 12. Підготувати ннеобхідні матеріали і обладнання. По завершенню корекційних заходів складається психологічне або психолого-педагогічне заключення про цілі, задачі і результати реалізованої корекційної програми з оцінкою її ефективності. Ефективність корекційної дії може бути оцінена з точки зору : - вирішення реальних труднощів розвитку; - постановки цілей і задач корекційної програми. Оцінка ефективності корекції може змінюватися в залежності від того, хто її оцінює. Фактори, які визначають ефективність психокорекції : 1. Очікування клієнта. 2. Значення для клієнта звільнення від суттєвих проблем. 3. Характер проблем клієнта. 4. Готовність клієнта до співробітництва. 5. Очікування психолога, який здійснює корекційні заходи. 6. Професійний і особистіснийдосвід психолога. 7. Специфічна дія конкретних методів психокорекції. Оцінка ефективності корекційної дії потребує чіткого визначення методів. В практиці дуже важко виділити якись один метод, так як в корекційних цілях більшість психологів використовують співвідношення різноманітних методів. Потрібно враховувати структуру особистості психолога, ступінь вираженості у нього якостей, необхідних для прогнозування успішної дії. Оцінку роботи повинні давати незалежні експерти, незалежні спеціалісти. При груповій формі корекційної роботи необхідно враховувати професійні можливості психолога, направлені на використання своїх індивідуальних якостей, оптимальний рівень активності психолога при роботі з групою, його об’єктивне значення в залежності від фази розвитку групи.
