Сімейна терапія – це робота з усією сім’єю або частиною її складу. Якщо скажімо, що консультанта звертається сама жінка, він робить все можливе аби поступово залучити до консультацій і її чоловіка або залежно від проблеми, інших членів сім’ї. Якщо інформація надходить тільки з одного боку , вона звичайно, є менш об’єктивною і не дає повного уявлення про сімейні стосунки. Крім того, більшість технік побудовано саме на взаємодії членів сім’ї, засвоєнні позитивних засобів спілкування. Процес сімейної терапії умовно можна поділити на 2 етапи : на першому етапі здійснюється з’ясування справжньоє проблеми сім’ї, бо вона ( проблема ) часто не відповідає реальним уявленням членів сім’ї. Так, за пияцтво чоловіка, яке жінка вважає справжньою сімейною проблемою, може стояти його незадоволення своєю роллю у подружніх стосунках; неслухняність підлітка може сягати коріннями у нестачу батьківської любові. На другому етапі сімейної терапії здійснюється власне корекційна робота. Практично перший, діагностичний етап часто побудований таким чином, що уже на цьому етапі опрацювуються навички конструктивної взаємодії членів сім’ї.Процес сімейної терапії може тривати кілька місяців, бути безперервним або з певними канікулами. В наш час існують декілька напрямків в корекційній роботі з сім’єю. I. Психодинамічний. – для цього підходу характерним є велика увага, яка приділяється аналізу історичного минулого членів сім’ї , їх неусвідомлені бажання, психологічні проблеми і взаємні проекції, пережитих на ранніх етапах онтогенеза і які відтворені в актуальному досвіді. Велике значення надається досягненню інсайта – усвідомленню того, як невирішенні в минулому проблеми впливають на сучасні взаємовідносини в сім’ї і як із цього порушеного контекста відносин виникають неконструктивні способи адаптації до життя у деяких її членів. Робота в рамках даного підходу потребує великих зусиль як зі сторони психолога, так і зі сторони членів сім’ї, великих затрат часу, що є економічно менш “ целесообразним”, але високоефективним. II. Систематичний і стратегічний напрямок. Робота в рамках системного підходу будується на положенні про взаємодетермінованість особистості і міжособистісних відносин, згідно якому стиль спілкування, характер взаємодії, тип виховання, з одної сторони, і особистісні особливості членів сім’ї- з іншої, утворюють замкнутий, постійно відтворюваний гомеостатичний цикл. Сімейні субсистеми визначаються такими факторами, як покоління, стать, інтереси : чоловік – жінка, батько – матір, дитина – дитина, дитина – мати, дитина – батько, діти – домашні тварини і т.д. В ході реалізації системного підходу в сімейній корекційній роботі виділяють ряд етапів : 1.Діагностичний ( сімейний діагноз - порушення сімейних відносин з розрахунком індивідуально-особистісних якостей членів сім’ї. 2. Ліквідація сімейного конфлікта. – здійснюється виявлення і класифікація початку сімейного конфлікту і ліквідація його засобами емоційного відреагування кожним членом сім’ї, які були присутніми під час конфлікту. 3. Реконструктивний – здійснюється групове обговорення актуальних сімейних проблем або в окремо взятій сім’ї, або в паралельних групах клієнтів із подібними проблемами і їх родичами. 4. Підтримуючий – (етап фіксації ) отримані навики емпатичного спілкування і збільшуючий репертуар рольової поведінки закріплюється у звичайних сімейних умовах реального життя. III.Еклектичний напрямок. – представники цього напрямку використовують в корекційній роботі з сім’єю різномантні за своїми психологічніми механізмами методи : групову дискусію, рольові ігри, домашні завдання по модифікації поведінки, аналіз і інтерпретацію взаємовідношень. Сім’я грає велику роль в житті як окремої особистості, так і всього суспільства.
