. Тривожність виявляється на трьох рівнях: 1. нейроендокринному (продукція адреналіну – епінефрин) 2. психічному (неусвідомлювані побоювання) 3. соматичному (фізіологічні реакції різних систем організму на збільшення епінефрина) такі клієнти як правило попадають не до психолога, а до лікаря. Людина, що постійно випробовує тривожність, живе як би під темним небом, і не здатна перебороти напругу. Робота з таким клієнтом стомлююча, тому що клієнтові часом важко пояснити, які проблеми сховані за цим важливим переживанням. Консультант повинен вміти розглядати різні сторони тривожності, такі як: • виражається перейменуванням. «Я роздратований, я в напрузі, я не почуваю себе самим собою» • виражається соматичними симптомами. Більшість клієнтів зв’язують їх з ситуаціями, що викликають тривожність. • Маскується певними діями. Грюкання пальцями по столі, крутіння ґудзиків. • Нерідко ховається за іншими емоціями. Дратівливість, агресивність, ворожість можуть виступати як реакції на зухвалу тривогу ситуації • Багатомовність, як спосіб маскування тривожності. Клієнт прагне сховати свою тривожність і «обеззброїти» консультанта. • Деякі клієнти, щоб завуалювати тривожність і придушити активність консультанта, постійно перебивають його. Консультантові варто не вступати в конкуренцію, а різко обірвати клієнта і вказати на неприпустимість подібного поводження. • Певна категорія клієнтів захищається від тривожності парадоксальним шляхом. Демонстративно розповідають про свої турботи і запитують, що їм робити. • Тривожність може мотивувати опір самому процесу консультування. Пручаючись, клієнт намагається контролювати свою відкритість, бути як можна більше без особистісним, придушувати свої почуття стосовно консультанта. • Іноді тривожність змушує клієнта не тільки пручатися, але й демонструвати ворожість до психолога, найчастіше в схованій формі. Розповідає історії про помилки психологів. Консультуючи тривожних клієнтів, важливо знати не тільки способи, якими вони маскують свою тривожність, але й засобу, за допомогою яких прагнуть позбутися від неприємного впливу тривожності. Засобами служать механізми психологічного захисту. Витіснення – мимовільне усунення в несвідоме неприйнятих думок, почуттів. Регресія – неусвідомлене сходження на більш ранній рішень пристосування, що дозволяє задовольнити бажання. Проекція – віднесення до іншої особи або об’єкта думок, почуттів, які на свідомому рівні індивід у себе відкидає. Інтроекція – символічне включення в себе об’єкта або людини. Раціоналізація – захисний механізм, що виправдовує думки, які насправді не прийнятні. Інтелектуалізація – припускає перебільшене використання інтелектуальних ресурсів з метою усунення емоційних переживань і почуттів. Компенсація – несвідома спроба подолання реальних й уявлюваних недоліків. Реактивне формування – підмінює неприйнятні для усвідомлення спонукання протилежними тенденціями. Заперечення – відкидання думок, потреб реальності, які не прийняті на свідомому рівні. Зсув – це механізм напрямку емоцій від одного об’єкта до більш прийнятної заміни. Дуже важливо дозволити клієнтам виговоритися й виразити свою тривожність, тому що неспокійний клієнт мало що чує, до нього не доходять умовляння консультантові. Із тривожним клієнтом необхідно обговорювати його стан.
