У складному комплексі якостей, із яких складається готовність до шкільного навчання, варто виділити мотиваційну, розумову та емрційно-вольову компо¬ненти. Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'я- зуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального і статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові взаємини з людьми тощо) Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спря¬ мованістю дошкільника, яка розвивається на основі притаманної дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних інтересів (бажання отримувати грамоту, читання). Якщо ж пізнавальна активність не сформована, дитину приваб-люють різно¬манітні другорядні мотиви, пов'язані зі сприйняттям школи як місця для розваг, і дитина виявляється неспроможною взяти на себе обов'язки учня. Навчання у сучасній школі вимагає також розумової готовності. Діти при-ходять до школи з досить широким колом знань і умінь, а головне — із розвину¬тим сприйманням і мисленням (вони вже мають освоїти операції аналізу, синте¬зу, порівняння, узагальнення, класифікації, групування), які дозволяють система-тично спостерігати за предметами та явищами, виділяти в них істотні особливості, міркувати й робити висновки. Крім того, діти повинні володіти початковими навчальними вміннями (кон¬центрація уваги не на результаті, а на процесі виконання навчальних завдань, самоконтроль, самооцінка та ін.). Велику роль відіграє і емоційно-вольова готовність, зокрема, вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спря-мовувати її на розв'язання навчальних завдань тощо. Навчання в школі має бути для нього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами. Окремою є проблема шестирічних дітей. Залишаючись за рівнем психічного розвитку дошкільниками, багато хто з них поступає до школи і включається у навчальну діяльність. У шестирічних дітей зберігаються притаманні дошкільному віку особливості мислення: домінує мимовільна пам'ять, внаслідок чого запам'ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаве; специфіка уваги дозволяє продуктивно виконувати певну роботу лише протягом 10-15 хвилин; переважає прагнення вивчати нове передусім у наочно-образн та наочно-дієвому аспектах. Однак важливою особливістю психічного розвитку старшого дошкільника є гостра чутливість (сензитивність) як до засвоєння морально-психол норм і правил поведінки, так і до оволодіння цілями й способами систематичного навчання. Пізнавальні мотиви в цьому віці Ситуативні та нестійкі: під час навчальних занять вони з'являються й підтримуються лише завдяки зусиллям педагогів. Оцінка навчальної роботи сприймається як оцінка особистості, тому негативні оцінки спричиняють тривожність, стан дискомфорту, апатії. Усе це потрібно враховувати під час організації навчального процесу дітей шестирічного віку, незалежно від того, де він здійснюється — у підготовчих гру пах дитячих садків чи в перших класах шкіл. Навчальні заняття із шестирічними дітьми вимагають ігрових методів, "дошкільного" режиму тощо, а жорсткі умови формалізованої системи шкільного навчання є абсолютно недопустимими.