Організм зазнає травми при випадковому зіткненні з електричним струмом.
Явища, що виникають від зіткнення з електричним струмом, залежать від ряду умов, серед яких головну роль відіграють властивості електричного струму і функціональний стан самого організму. Властивості електричного струму визначаються характером струму (постійний чи змінний), напругою і частотою його, напрямком, тривалістю дії. Постійний струм діє швидше, ніж змінний, але змінний небезпечніше постійного при відносно невеликій його напрузі і низкій частоті, тому що опір тканин змінному струму слабкіший, ніж постійному. Збільшення частоти періодів зменшує шкідливу дію струму. Високочастотні струми не небезпечні і застосовуються в лікувальних цілях.
Сила струму виражається у відношенні напруги струму до того, опору, що роблять йому тканини. При тій самій напрузі вона тим більше, чим менше опір тканин. Шкідливий вплив струму буде великим при впливі на вологу шкіру, тоді як суха шкіра чинить більший опір електричному струму. В опорі електричному струму істотну роль грає величина поверхні тканини, що стикається з електродами.
Істотне значення має те, через які органи проходить струм, що можна установити, з'єднуючи думкою місця входу і виходу струму. Особливо небезпечне проходження струму через серце, головний мозок, тому що це може викликати зупинку серця і подиху. Узагалі при будь-який електротравмі уражується серце. У важких випадках розвивається картина, що нагадує кардиошок: частий м'який пульс, низьке АТ, потерпілий блідий, наляканий, відзначається задишка, нерідко спостерігаються судороги, зупинка подиху.
Ступінь порушень, що викликає електричний струм, залежить від тривалості дії струму. Відомо, що струм навіть високої напруги і великої сили не є смертельним якщо він діє менше 0,1 секунди. Чутливість до електричного струму різна в різних видів тварин і навіть індивідів одного виду. Функціональний стан організму, його нервової системи грає в цьому відношенні значну роль: чим більше збудлива нервова система, тим більш різка її реакція при ураженні струмом. Електричний струм великої сили діє і безпосередньо на тканину. У місцях входу і виходу струму (найчастіше на руках і ногах) спостерігаються важкі електричні опіки аж до обвуглювання. У більш легких випадках маються так звані мітки струму - округлі плями від 1 до 6 см у діаметрі, темні усередині і синюваті по периферії. На відміну від термічних опіків волосся не обпалене.
Загальна дія електричного струму на організм (у залежності від сили) проявляється у головному болі, нудоті, почащенням серцевого ритму і подиху, підвищенням АТ і наступним деяким його падінням, паралічем м'язів, набряком і водянкою.
Дія сильного струму (100ма і вище) унаслідок порушення нервової системи спочатку викликає підвищення АТ і задишку. Потім настає гальмування ЦНС, що супроводжується значним зниженням АТ, ослабленням і навіть тимчасовою зупинкою подиху, потьмаренням свідомості, іноді його втратою. Такий стан може проявитися у виді "мнимої смерті". При наданні своєчасної допомоги нерідко вдається відновити життєві функції. При електрошоці можуть спостерігатись судороги, параліч подиху і повна зупинка тривалості серця. НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА
Насамперед потерпілого звільняють від контакту з електрострумом (якщо це не зроблено раніше). Виключають джерело електроживлення, а якщо це неможливо, то скидають обірваний провід дерев'яним сухим ціпком.
Якщо той, хто надає допомогу одягнений у гумові чоботи і рукавички, то можна відтягнути потерпілого від електропроводу.
При зупинці подиху проводять штучне дихання, вводять серцеві і серцево-судинні засоби ( 0.1% розчин адреналіну - 1 мл, кординамин - 2 мл, 10% розчин кофеїну - 1 мл підшкірно), засоби, що стимулюють подих ( 1% розчин лобеліну - 1 мл внутрішньовенно чи повільно внутрішньом’язово).
Накладають стерильну пов'язку на рану від електричного опіку.
Штучне дихання не припиняють протягом тривалого часу. При зупинці серця - непрямий масаж серця, внутрішньосерцеве введення розчину адреналіну і 10 мл 10% розчину хлориду кальцію.
Госпіталізація. Транспортування лежачи на носилках в опікове чи хірургічне відділення. ЛІТЕРАТУРА
1. "Невідкладні стани й екстрена медична допомога. Довідник." Під ред. Е.И. Чазова, Москва 1989 (ст 474)
